Боротьба з корупцією

З 1 липня 2011 року набрали чинності нові антикорупційні Закони України «Про засади запобігання і протидії корупції» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення», прийняття яких Верховною Радою України 7 квітня 2011 року започаткувало процеси реформування у сфері запобігання і протидії корупції в Україні.

Однак, саме лишень законодавче закріплення основоположних засад запобігання і протидії корупції в публічній та приватній сферах суспільних відносин повною мірою не вирішує всіх проблемних питань, породжених таким негативним явищем, як корупція.

Наступним етапом реалізації антикорупційної реформи в Україні має стати прийняття нового концептуального документу, який відображатиме практичну імплементацію положень нового антикорупційного законодавства, визначатиме основні напрями та засади реалізації державної антикорупційної політики на найближчі роки та плану дій з його виконання. Правильність такого підходу підтверджується і міжнародними практиками у сфері запобігання і протидії корупції. Зокрема, національні стратегії (доктрини, директиви тощо) або програми у сфері боротьби з корупцією, які мають перспективний характер і передбачають здійснення комплексу організаційно-правових та інших заходів щодо подальшого вдосконалення існуючої системи протидії корупції ухвалено на державному рівні у багатьох країнах світу. Подібні документи розроблені та затверджені в Швейцарії, Польщі, Угорщині, Хорватії, Словенії, Литві, Латвії, Естонії, Грузії, Румунії, Російській Федерації, інших країнах.

Розробка та прийняття Україною такого системного документа у формі антикорупційної стратегії підкріплена й рекомендаціями міжнародних організацій у сфері запобігання та протидії корупції.

Зокрема, рекомендацією 1 Стамбульського плану дій по боротьбі з корупцією Мережі по боротьбі з корупцією для країн Східної Європи і Центральної Азії Організації економічного співробітництва та розвитку(OECD), за результатами першого раунду моніторингу, Україні рекомендовано «оновити загальнонаціональну антикорупційну стратегію».

Питання розробки стратегії та плану дій з її виконання знайшли своє відображення і в оновленій рекомендації 1.1-1.2 за результатами другого раунду моніторингу України експертами цієї міжнародної організації.

Крім того, необхідність розробки детального плану дій з реалізації національної антикорупційної стратегії (Концепції Президента) передбачено й рекомендацією ІІ Групи держав Ради Європи проти корупції (GRECO).

Відповідно до міжнародного досвіду формування та реалізації національних антикорупційних стратегій, документ такого характеру має відповідати сучасним умовам розвитку кожної конкретної країни та регіону в цілому; враховувати масштаби поширення корупції в суспільстві, в тому числі і в зонах підвищеного корупційного ризику; відображати наступність та послідовність державної антикорупційної політики; містити основні напрями реалізації закріплених положень; передбачати впровадження ефективних механізмів моніторингу, оцінки та звітності за результатами його реалізації.

Особлива увага при розробці національної антикорупційної стратегії має приділятися уникненню надмірної декларативності положень, наслідком чого може стати закріплення мертвих норм.

Умовою належної реалізації національної антикорупційної стратегії є її розробка на підставі детального аналізу офіційних даних, результатів низки соціологічних досліджень і міжнародних оцінок щодо стану корупції в Україні, зокрема, ґрунтовних досліджень у сферах суспільних відносин найбільш вражених проявами корупції.

Крім того, такий документ, як складова загальної системи державних заходів із запобігання і протидії корупції, має містити безпосередній зв’язок з попередніми напрацюваннями у відповідній сфері, результати аналізу стану їх виконання, таким чином визначаючи основні напрями діяльності держави на перспективу та даючи можливість усунути ризики невиконання закріплених положень у майбутньому.

Прийняття національної антикорупційної стратегії є одним із пріоритетів держави для створення дієвої системи запобігання корупції, виявлення та подолання її соціальних передумов і наслідків, що, в свою чергу, сприятиме підвищенню ефективності реалізації державної політики у даній сфері, формуванню іміджу України як держави, що активно протидіє корупційним проявам.

Саме таким програмним документом і має стати національна антикорупційна стратегія на 2011-2015 роки, проект якої знаходиться на розгляді Президента України.

Конкретні заходи щодо виконання визначених національною антикорупційною стратегією завдань, строки їх виконання та безпосередніх виконавців планується закріпити у Державній програмі щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки, яка має бути розроблена Урядом.

Координацію реалізації органами виконавчої влади визначеної Президентом України антикорупційної стратегії, відповідно до положень частини четвертої статті 5 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», має здійснювати спеціально уповноважений орган з питань антикорупційної політики, повноваження якого покладатимуться згідно з рішенням Президента України на Міністерство юстиції України із залученням ресурсів Служби безпеки України.

Здійснення моніторингу та оцінки реалізації Національної антикорупційної стратегії покладатиметься на Національний антикорупційний комітет, оскільки саме цей орган здійснює свою діяльність на найвищому державному рівні, а до його складу входять представники всіх державних інституцій, наукових кіл, а також громадських організацій, залучених до формування та реалізації державної антикорупційної політики. Такий підхід забезпечить комплексну, об’єктивну та різносторонню оцінку реалізації національної антикорупційної стратегії, що стане своєрідним підсумком діяльності держави у сфері запобігання і протидії корупції.