Боротьба з корупцією

Погані закони в руках гарних виконавців – хороші, найкращі закони в руках поганих виконавців – шкідливі.
Фрідріх Великий

Прояви корупції

Тема корупції є досить актуальною в реаліях сьогодення і вже досить довго та багато разів обговорювалась провідними зарубіжними та вітчизняними науковцями.

Як дає нам визначення Закон України «Про боротьбу з корупцією» під корупцією розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Найчастіше цей термін застосовується по відношенню до бюрократичного апарату і політичної еліти. Характерною ознакою корупції є конфлікт між діями посадової особи та інтересами його працедавця або конфлікт між діями виборної особи і інтересами суспільства. Багато видів корупції аналогічні шахрайству, що здійснюється посадовою особою, і відносяться до категорії злочинів проти державної влади.

До проявів корупції може бути схильна будь-яка людина, що володіє дискреційною владою — владою над розподілом певних ресурсів, що не належать їй, на свій розсуд (чиновник, депутат, суддя, співробітник правоохоронних органів, адміністратор, екзаменатор, лікар тощо). Головним стимулом до корупції є можливість отримання економічного прибутку (ренти), пов’язаного з використанням владних повноважень, а головним стримуючим чинником є ризик викриття і покарання.

Різні прояви корупції мають різну етичну оцінку: одні дії вважаються злочинними, інші всього лише аморальними. До останніх, як правило, відносяться кумовство і заступництво на основі політичної орієнтації, які порушують принцип мерітократії – принципу управління, відповідно до якого керівні посади мають займати люди, незалежно від їх соціального та економічного походження.

Найнебезпечніші форми корупції кваліфікуються як кримінальні злочини. До них, перш за все, відносяться розтрата (розкрадання) і хабарі. Розтрата полягає у витраті ресурсів, довірених посадовій особі, з особистою метою. Вона відрізняється від звичайної крадіжки тим, що спочатку особа отримує право розпоряджатися ресурсами легально: від керівника, начальника, директора, клієнта тощо. Хабар є різновидом корупції, при якій дії посадової особи полягають в наданні окремих послуг фізичній або юридичній особі в обмін на надання останнім певної вигоди першому. В більшості випадків, якщо дача хабара не є наслідком здирства, основну вигоду від операції отримує хабародавець. До кримінальних злочинів також відноситься покупка голосів виборців (хоча дехто вважає її не формою корупції, а видом недобросовісної виборчої кампанії).

Рівень правосвідомості в Україні

Безперечно в наш час рівень правової культури і правосвідомості в Україні надзвичайно низький. Більшість громадян не знають правового механізму захисту своїх прав, а інша частина взагалі не обізнана з ними.

Проте, саме суспільство є істотним елементом в справі боротьби з корупцією, тому що воно, до певної міри, самостійно залучено в практику корупції. В той же час, його участь необхідна, тому що існує безліч ролей, які суспільство може відіграти більш ефективно, ніж будь-який інший інститут. Так, наприклад, воно може виконувати контролюючу роль, критикувати і виступати за будь-які зміни, розповсюджувати та оприлюднювати інформацію, а також виступати гарантом того, що особи, які, як і передбачається, діють в його інтересах, є підзвітними.

Мета полягає не лише в пробудженні правосвідомості суспільства, але в змінах, які спричинять таке пробудження.

Залучення громади до боротьби проти корупції є необхідним, в першу чергу через цей основоположний елемент: якщо корупція стала звичайним явищем в суспільстві, то велика частина його, більш за все, залучена в корумповані структури. Це призводить до необхідності того, щоб суспільні освітні програми, в найширшому розумінні, існували незалежно або включались в плани, що передбачають будь-які спроби боротьби з корупцією: суспільство повинне усвідомлювати свою власну роль в корупції і свою потенційну роль в боротьбі з цим явищем.

Тому, при розробці та запровадженні відповідних суспільних програм щодо розвитку правосвідомості громадян, вони не повинні бути проігноровані Урядом і приватним сектором. Проте, коли підтримка цих двох інституцій відсутня, в такому випадку зазначені програми мають бути направлені на те, щоб здійснити на них тиск та активізувати їх.

Через суспільні програми щодо розвитку правосвідомості кожна людина повинна усвідомити, що вона є учасником процесу і оцінити міру корупції і шкоду, яку вона наносить особистості і суспільству в цілому. Не менш важливим завданням є те, що заходи та будь-які інші прояви публічності і навіть повідомлення через засоби масової інформації були, в якійсь мірі шоковими або хоча б змушували людей замислитись.

Формування належної правосвідомості та поведінки особи в ситуаціях, коли її права порушено, повинно бути пріоритетним завданням усіх державних інституцій.

Саме тому, неабияку роль відіграє в цьому напрямку Міністерство юстиції України.

Так, одними з ефективних інструментів контролю над корупцією бюрократичного апарату є свобода слова і засоби масової інформації. Зокрема, Міністерством юстиції здійснюється інформування населення через друковані засоби масової інформації, радіо та телебачення про діяльність органів та установ юстиції, негативний вплив корупції на авторитет державної влади і суспільство в цілому тощо.

Зокрема, організовано правороз’яснювальну роботу в регіонах. Протягом 2009 року питання боротьби з корупцією 82 рази висвітлювались у засобах масової інформації спеціалістами територіальних органів юстиції.

Крім того, дієвим засобом, у боротьбі з корупцією є консультації, що надаються громадянам через мережу правових громадських приймалень, з питань діяльності органів юстиції, а також роз’яснення щодо антикорупційного законодавства України з метою негативного ставлення до проявів корупції та виявлення факторів, що їм сприяють.

З метою надання безкоштовної правової допомоги малозабезпеченим верствам населення, при органах юстиції функціонує 722 громадські приймальні для надання безоплатної правової допомоги. Працівники органів юстиції беруть участь у роботі 858 громадських приймалень, створених при райдержадміністраціях, центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, виконавчих органах районних, міських рад та 1577 виїзних консультаційних пунктів. З більш ніж 42 тисяч консультацій, наданих в таких приймальнях з початку року, значна кількість стосується відповідної тематики.

Також систематично здійснюється розроблення та поширення серед населення методичних посібників, збірників, пам’яток, буклетів з роз’ясненням правових питань, знання яких необхідні громадянам, як членам суспільства, щодо запобігання проявам корупції в органах виконавчої влади, зокрема в органах юстиції.

Так, наприклад, Міністерством розроблено та направлено до органів юстиції в регіонах Методичну добірку на допомогу працівникам громадських приймалень стосовно надання правової допомоги малозабезпеченим громадянам з питань реагування на прояви корупції для використання у роботі.

Важливим аспектом в напрямку боротьби проти корупції є вплив на рівень свідомості та навчання молоді, зокрема необхідно навчити молодь (школярів, студентів) правильно виконувати не тільки свої обов’язки, але й заявляти про свої права. Досягти цього можливо за допомогою запровадження у вищих навчальних закладах спеціалізованих модулів чи дисциплін з питань запобігання корупції, наприклад, в таких навчальних курсах як: "Юридична деонтологія", "Вступ до спеціальності", "Державна служба" тощо. Окрім того, запровадження вищезгаданих програм необхідне в усіх навчальних закладах галузевого спрямування, як-то: менеджмент, економіка, будівництво, медицина, правознавство тощо. Оскільки прояви корупції присутні майже в усіх сферах суспільного життя. Проте, знову ж таки, неможливо зробити це без підтримки уповноважених на це органів державної влади.

Недостатня правова обізнаність громадян досить часто є причиною порушень їхніх основних прав і свобод у повсякденному житті, серйозною перепоною реалізації ними конституційно закріплених норм. Таке становище зумовлює необхідність всебічного роз’яснення основ правових актів, утвердження їх у свідомості громадян, перетворення на переконання і втілення в практику повсякденної поведінки.

Світовий та історичний досвід

І на сам кінець. Згідно макроекономічним і політико-економічним дослідженням, корупція є найбільшою перепоною до економічного зростання і розвитку, здатною поставити під загрозу будь-які перетворення. для кожної держави, і правової в першу чергу, для формування досконалої правосвідомості суспільства має бути основним завданням – створення у суспільстві середовища ідеології права.

Водночас одним з найважливіших стримуючих чинників для корупції є кримінальне законодавство. На практиці закони в більшості країн встановлюють досить вузькі рамки відносно інтерпретації видів корупції, які вважаються кримінальними злочинами, — щоб виключити ризик вибіркового застосування законодавства з метою придушення громадянських свобод і опозиції. Тому, наприклад, подарунок може вважатися хабаром тільки за наявності наміру зробити вплив на посадову особу. Якщо посадовій особі згідно із законом не забороняється приймати подарунки, в принципі, то довести факт хабара, як правило, важко. Навпаки, розтрата часто вважається доведеною за наявності збитку, незалежно від того, чи був намір у службовця привласнити кошти чи ні.

Суть проблеми при боротьбі з корупцією сформулював Джеймс Медісон: «Якби людьми правили ангели, ні в якому нагляді над урядом – зовнішньому або внутрішньому – не було б потреби. Але при створенні правління, в якому люди відатимуть людьми, головна проблема полягає в тому, що в першу чергу треба забезпечити правлячим можливість наглядати над керованими, а ось услід за цим необхідно зобов’язати правлячих наглядати за самими собою».

Корупція часто є приводом для закликів до насильницької зміни влади. При цьому звинувачення нерідко пред’являються не тільки конкретній політичній еліті, але і політичній системі в цілому. Як відзначає Оскар Аріас Санчес, авторитарні режими здатні успішно приховувати переважну більшість зловживань владою від громадськості, так що висновок про їх корумпованість робиться на основі аналізу непрямих свідоцтв і згубних для всього суспільства наслідків. І навпаки, корупція в демократичних режимах часто отримує широкий розголос і присікається перш, ніж вона починає завдавати істотного збитку. Проте, періодичні скандали викликають у громадян сумніви в своїй здатності робити вплив на процес ухвалення в країні політичних рішень і розчарування в демократії.

У міру того, як держава викорінює корупцію, витрати на це мало вигідні і вони зростають так, що для повної ліквідації корупції доведеться витратити великі зусилля. Порівнюючи втрати від корупції і витрати на викорінювання корупції для кожного її рівня, можна знайти оптимальний рівень корупції, що відображає найменші сумарні втрати. Виявляється, що для суспільства вигідно не знищувати корупцію до кінця, оскільки вона потребує великих затрат цього процесу.

Крім того, надмірне захоплення боротьбою з корупцією у збиток усуненню її причин здатне позбавити адміністративну систему гнучкості, а населення громадянських свобод. Правляча група може використовувати каральне законодавство для посилення свого контролю над суспільством і переслідування політичних супротивників.

Перш за все слід розуміти, що корупція є не тільки інтернаціональним, але і національним феноменом, форми якого, в більшості випадків, залежать від менталітету нації, що знаходить своє вираження в законодавстві. Зокрема, це твердження знаходить своє відображення у рівні правової культури та правосвідомості окремо взятого суспільства.

Історично можливо, що перші прояви корупції існували у вигляді звичаїв робити подарунки, щоб здобути прихильність. Коштовний подарунок відокремлював людину, яка його подарувала, від інших і сприяв тому, щоб її прохання було виконано. Тому в первісному суспільстві плата жерцю чи вождю була нормою. З часом, коли державний апарат еволюціонував і ставав складнішим, а центральна влада в державі ставала сильнішою, з’являлися професійні чиновники (службовці), які за задумом правителів повинні працювати за фіксовану заробітну плату. На практиці ж чиновники прагнули скористатися своїм службовим положенням для таємного збільшення своїх прибутків.

Так, одним із перших джерел обговорення проявів корупції в державному утворенні був трактат «Артхашастра» опублікований одним із міністрів Бхарати (Індія) у IV столітті до н.е. під псевдонімом Каутилія. В ньому він зробив один незаперечний висновок – «майно царя не може бути, хоча б в малій частині, не присвоєно слугою, що ним відає».

Проявом ставлення особистості та суспільства до права, законності є правосвідомість як частина правової культури. Правосвідомість формується під дією об’єктивних та суб’єктивних факторів суспільного розвитку. На неї впливають не тільки історичні та соціальні процеси, а й геополітична ситуація в державі і духовна сфера суспільства. Якщо правова система функціонує в умовах законності, свободи, соціальної справедливості, поваги до права, це сприяє зростанню правосвідомості всіх суб’єктів.

Таким чином, правова культура – це структурно-складне цілісне утворення, яке включає в себе якісний стан правового життя суспільства, відображеного в досягнутому рівні досконалості правових актів, правової і правозастосовуючої діяльності, правосвідомості правового розвитку особистості, що позитивно впливає на суспільний розвиток та підтримання умов функціонування суспільства.

Головний спеціаліст відділу правової освіти
Управління координації правової роботи та правової освіти
Д.В.Решетило