Методичні рекомендації

Півнєв Валентин Володимирович,
директор КЗ Балівська СЗШ,
Дніпропетровський район

Електронні підручники і навчальні посібники все міцніше входять в життя сучасної школи. Створення електронного навчального контенту є однією з вимог болонського процесу. Створення єдиної європейської інформаційної навчальної системи – кінцева мета цього тренду.

Електронне навчання – це процес навчання в електронній формі. Електронне навчання набуло поширення більше 20 років тому у зв’язку з поширенням персональних комп’ютерів. Спочатку електронний контент створювався на CD та інших портативних носіях. У зв’язку з виникненням та поширенням мережі Інтернет з’явилися як нові технології доступу до баз даних, так і нові засоби створення та доставки мультимедійного контенту. На ринку з’явились портали, постачальники програмного продукту для створення навчальних курсів і управління системою навчання.

Сучасний мультимедійний ринок вщент заповнений різноманітними навчаючими програмами, електронними посібниками, електронними підручниками, тренінговими та репетиторськими курсами. Пересічному користувачеві надзвичайно важко розібратися в цьому шаленому потоці цифрової навчальної інформації. Особливо важко без поради фахівця визначитися з такими особливостями електронного контенту, як

  • його якість,
  • його доступність для використання споживачем,
  • його відповідність програмовим вимогам (якщо мова йде про засоби навчання для школярів),
  • його уніфікованість,
  • його інформативність і, нарешті,
  • його корисність.

Нерідко (а точніше, переважно) ми зіштовхуємось з наявністю на електронному ринку не професійно підготовленого, чисто комерційного продукту, який переслідує одну мету – скачування коштів зі споживача. Іноді це буває проста компіляція звичайних текстових підручників або навчальних посібників з різних предметів, іноді – комплекс вправ, який не відповідає програмовим вимогам, іноді – взагалі незрозуміло що. Ми повсякденно зіштовхуємось з подібними програмами, розрахованими на обивателя. Особливо багато їх в царині вивчення іноземних мов: «Надшвидке опанування англійською мовою», «Англійська мова за 2 тижні», «Англійська за 1 годину», «Англійська за кермом» - ось лише невеликий перелік таких горе-посібників, розрахованих на масового непідготовленого споживача.

Разом з тим, не можна сказати, що на ринку панують лише видання такого кшталту. Можна зустріти і доволі якісний продукт. Прикладом може бути випуск електронних атласів з історії та географії, деякі навчальні посібники з музики, української мови та літератури, віртуальні лабораторії з фізики, деякі електронні посібники, випущені ДОІППО («Християнська етика», «Історія рідного краю»), непоганими репетиторськими посібниками є продукція фірми «1С». В минулому році Міністерство освіти (правда не від хорошого життя) вперше запровадило в практику розташування електронних версій підручників на своєму сайті. Правда це були не спеціально створені цифрові посібники, а лише електронні копії паперових підручників у форматі PDF.

Слід констатувати, що по цей день майже повністю залишається «незораною» нива електронного навчального контенту з профільного навчання та допрофільної підготовки старшокласників та учнів 8-9 класів основної школи. Мало того, що для цієї сфери навчальної діяльності створено і випущено мінімум друкованої продукції, ще й цифровий програмовий ринок обділяє її своєю увагою. Практично відсутні електронні посібники з профільного навчання, не говорячи вже про посібники з різноманітних факультативів та курсів за вибором.

Комунальний заклад Балівська середня загальноосвітня школа почала запровадження авторської моделі профільного навчання ще у 2001 році, коли про профільне навчання ще не говорили. Навчальний процес в старшій школі був побудований за двома навчальними стандартами – загальнонавчальним та профільним. Саме тоді виникла потреба у створенні авторських навчальних посібників для другого (профільного) стандарту. Результатом творчого пошуку учителів практиків стали навчальні міні-посібники з граматики української мови, хімії, історії, біології, країнознавства тощо. 


З появою в школі комп’ютерних класів, по мірі опанування учителями комп’ютерними інформаційними технологіями виникла ідея створення перших електронних навчальних посібників. Спочатку вони являли собою простенькі «вордівські» електронні документи, потім почали набувати вигляду презентацій «Power Point», створених під конкретний урок або тему. Ще пізніше виникли електронні тести на базі цифрової оболонки «Екзаменатор». Нарешті з опануванням деякими вчителями форматом HTML ми почали створювати електронні посібники за всіма правилами цифрового мистецтва.

За короткий час з-під електронного пера наших колег вийшли: два посібники з профільного курсу «Країнознавство» (англ. мова) для 10 та 11 класів, курс «Допрофільна підготовка з хімії» для 8 класу, курс «Історія рідного краю». Курси з хімії та історії були презентовані і високо оцінені на обласних семінарах, що проходили в нашому районі у 2009 і 2010 роках, курс «Країнознавство» для 11 класу буде презентований на обласному семінарі учителів англійської мови, який відбудеться в нашому районі в грудні цього року. Всі посібники були представлені школою на двох останніх міжнародних виставках «Сучасна освіта в Україні» в місті Києві, де школа була відзначена дипломами. Крім того, школа розробляє і вводить в практику електронні посібники з питань управління навчальним закладом. Так у 2010 році був розроблений і широко представлений на різних виставкових форумах цифровий посібник «Внутрішній моніторинг ЗНЗ», який був відзначений Грамотою Головного управління освіти і науки області на виставці «Педагогічні здобутки освітян Дніпропетровщини» у 2011 році.

Слід зауважити, що процес створення електронного навчального контенту – річ доволі складна, вона вимагає певної підготовки автора, а також дотримання ним певних вимог та правил. Ось деякі з них:

  • електронне видання зазвичай являє собою гіпертекстову сукупність HTML сторінок. Створювати таку систему можна за допомогою вже готових електронних оболонок або повністю вручну;
  • HTML сторінка готового електронного посібника містить в собі лише контент і повинна створюватись на основі зарані продуманого і створеного шаблона;
  • текст повинен бути коротким, зрозумілим, організованим по можливості пояснюватися або конкретизуватися кольоровою графікою. Якщо необхідно працювати з великими об’ємами тексту, доцільно розбивати його на більш дрібні одиниці;
  • аудіо та відео матеріали краще розташовувати в одній папці і виводити їх на сторінку за допомогою гіперпосилань;
  • посібники для полегшення роботи користувачів з ними повинні бути витримані в єдиному стилі,
  • дизайн посібника повинен відповідати таким критеріям
  • зручність
  • читабельність
  • привабливість
  • єдність стилю
  • відповідність меті

В рамках експериментальної діяльності в полі проекту «Відкритий світ» наша школа ставить перед собою завдання створення і практичного втілення електронного контенту з усіх предметів і курсів, що вивчаються в закладі допрофільно і профільно. Цей проект розрахований на період до 2014 року.

Ситник Любов Миколаївна,
кафедра освітнього реінжинірингу ДОІППО,
старший викладач

Однією з проблем, що розглядатиме ІІІ Всеукраїнський з’їзд вчителів є профілізація старшої школи.

Основні документи, які регулюють функціонування середньої школи взагалі і старшої, зокрема, акцентують нашу увагу на здійсненні профільного навчання, як передумови правильного вибору майбутньої професії випускником школи. Профільне навчання учнів старшої школи набуває не тільки загально-педагогічного, але й соціально-економічного значення, так як старша школа починає реально брати участь в покращенні якості кадрів, зайнятих в виробництві матеріальних і нематеріальних цінностей, стає стартовим етапом забезпечення конкурентоспроможності майбутніх фахівців різних професій і кваліфікацій.

Вибір професії – важливе стратегічне рішення у житті учня, складна комплексна проблема, акт самовизначення – свідомого вибору суб’єктом життєвої позиції, яка стає вирішальним чинником у виборі способів розв’язання життєвих проблем.

За методами вирішення та за змістом робота по професійному самовизначенню молоді – це соціально-економічна, медико-фізіологічна та психолого-педагогічна проблема, а за сферою впливу – соціальна, результати якої відображаються  на економічному рівні держави і громадянина. Якщо раніше процес професійного самовизначення завершувався досягненням стабільного становища (кар’єри), то в умовах сьогодення (високої конкуренції) відносно стабільне становище може підтримувати лише соціально – компетентна креативна особистість. Проте, значна кількість випускників ще не досягають належного рівня конкурентоспроможності на європейському ринку праці. Причинами цього є:

  1. Невміння особистості постійно адаптуватися в мінливих економічних умовах, пристосуватися до потреб ринку праці.
  2. Низький рівень соціальної та громадської активності особистості.
  3. Низький рівень процесів самопізнання, самооцінки, саморозвитку та самовдосконалення.
  4. Несформованність уміння приймати обґрунтоване рішення про майбутню професійну діяльність (кар’єру) та коригувати його відповідно до соціальних та економічних обставин.

Вирішити зазначені проблеми можливо шляхом модернізації системи професійної орієнтації. Професійна орієнтація молоді – проблема не нова. Теорія і практика професійної орієнтації вже має столітню історію, якщо вести відлік з часів створення першого кабінету профорієнтації в Страсбурзі в 1903 р. та спеціалізованого бюро в Бостоні в 1908 р. За цей період напрацьовано цінний досвід та безліч ефективних методик.

Як свідчить практика, без врахування соціально-економічних тенденцій визначення оптимальних напрямків модернізації профорієнтаційної роботи неможливе.

Основними тенденціями на ринку праці стали:

  • динамічність змін “трудових ніш”;
  • глобалізація;
  • розмивання кордонів галузей;
  • домінування впливу людського ресурсу;
  • всезростаюча роль ефективного менеджменту на будь-якій стадії роботи.

Це означає, що на ринку праці переваги постійно змінюються і виграє той, хто психологічно готовий до цього, здатний до альтернативного використання своїх знань, функціонально спроможний одну і ту ж потребу задовольняти різними способами. Сьогодні ефективність працевлаштування вимірюється здатністю мобілізувати психологічну готовність до змін та адекватністю оцінки свого фізичного та знаннєвого ресурсу.


Серед соціально-економічних тенденцій домінують наступні:

  • в силу закритості школи, профорієнтація носить теоретичний та декларативний характер;
  • професійна школа не бере на себе відповідальність за працевлаштування випускників, не відслідковує їх професійну кар’єру;
  • система повноцінного профільного навчання для слабо встигаючих учнів в масових школах не сформована;
  • знищені попередні зв’язки між професійною освітою і безпосередньою професійною працею, що привело до відриву майбутніх спеціалістів від практики, від роботодавців. Ринок праці та професійна підготовка молоді практично не пов’язані;
  • зміни в економіці приводять до необхідності бути готовими до багатовекторної кар’єри, до зміни видів професійної діяльності та професійного навчання протягом усього життя;
  • ростуть вимоги до професійних навичок. Старіння населення та збільшення кількості жінок, плануючих свою професійну кар’єру, задають імпульс працювати в нетрадиційному режимі;
  • зміни характеру праці в рамках однієї і тієї ж професії відбувається настільки стрімко, що стандарти професійної освіти стають неактуальними у момент їх прийняття. Доречно згадати слова видатного авіаконструктора О.А. Антонова, який сказав: “Літак, що піднявся в небо, вже застарів”.

Визначення у професії нерозривно пов’язане з існуючою структурою суспільного розподілу праці. Різке зниження рівня життя, офіційне і приховане безробіття, поглиблення галузевих диспропорцій зайнятості, посилення міграційних процесів – ось ті чинники, що впливають на ціннісні орієнтації та соціальну поведінку молодих людей перед якими стоїть питання визначитись професійно. Сучасна молодь сприймає професію тільки як засіб досягнення бажаного образу життя, а не саму сутність її змісту.

Нині система освіти набуває нові риси, які пов’язані з переходом від індустріального суспільства до постіндустріального, інформаційного. У вік високих технологій нова функція освіти не може не впливати на вимоги до індивідуальних особливостей майбутнього фахівця, а саме:

  • наявність підприємницької психології в усіх сферах людської діяльності;
  • поява нових характеристик інформаційної культури спеціаліста;
  • зміни стилю ділових стосунків.

Сучасний етап науково-технічної революції диктує перехід від індустріального виробництва до науково-інформаційних технологій. Невпинний поступ цивілізації вимагає підготовки спеціалістів у галузях телекомунікації, біотехнології, програмування, інформатики, електроніки, космічного виробництва тощо.

Невпинно зростає роль знань. На думку академіка В. Кременя “суспільство XXI століття цілком слушно називають суспільством знань”, бо саме знання визначають матеріальне і духовне життя.

Розвиток суспільства наклав суттєвий відбиток на збільшення розмаїття професій. В нових соціально-економічних умовах внаслідок відмови від державного регулювання розподілу випускників професійної школи відбулась обвальна декваліфікація мільйонів спеціалістів, які по закінченні навчання пішли в галузі, непов’язані з їхніми професіями. Це спровокувало надлишок спеціалістів в одній галузі і недобір в іншій.

В останні роки росте кількість спеціалістів, що отримують другу, а то й третю вищу освіту, або водночас під час навчання отримують декілька спеціальностей паралельно, навчаючись в одному або в декількох вишах одразу.


Детальний аналіз соціально-економічних проблем та тенденцій розвитку суспільства, аналіз ситуації на ринку праці, дозволили визначити основні напрямки модернізації професійної орієнтації та професійного самовизначення підлітків у нових соціально-економічних умовах, а саме:

  1. Взаємодія держави, бізнес-суспільства, системи освіти і соціуму в питаннях профорієнтаційної діяльності.
  2. Психолого-педагогічний супровід професійного самовизначення учнівської молоді.
  3. Модернізація освітнього процесу з врахуванням профорієнтаційної діяльності.
  4. Удосконалення профорієнтаційного змісту навчання.
  5. Взаємодія соціальних партнерів в умовах профільного навчання.
  6. Створення єдиного інформаційного середовища на основі спеціальних сайтів.
  7. Медичний супровід професійної орієнтації.

Беручи до уваги вищевикладене, проблеми професійної орієнтації потребують комплексного вирішення об’єднаними зусиллями муніципальних і регіональних владних структур.

Профорієнтація, як і сама профілізація, повинні стати складовими регіональних та муніципальних програм розвитку економіки і суспільства. Для цього на муніципальному рівні необхідно вжити наступних заходів:

  • аналіз джерел і факторів формування запитів на профорієнтаційну роботу;
  • ресурсне забезпечення психолого-педагогічного та медичного супроводу професійного самовизначення учнівської молоді;
  • розробка змісту і механізмів взаємодії шкіл з закладами початкової, середньої та вищої професійної освіти.

На регіональному рівні пропонується:

  • визначення стратегії взаємодії суб’єктів, відповідальних за профорієнтаційну і кадрову молодіжну політику для узгодження і координації їх діяльності;
  • проведення регіональної експертизи нормативного і науково-методичного забезпечення профорієнтаційної діяльності закладів освіти з врахуванням соціально-демографічної ситуації кадрового запиту;
  • розробку регіональних програм підготовки кадрів профорієнтологів для реалізації стратегії і тактики профорієнтаційної і кадрової політики в регіоні.

Які завдання стоять перед школою? У загальноосвітніх закладах мова повинна  йти не стільки про власне професійне самовизначення школярів, скільки про готовність до свідомого вибору професії, в якій громадянину буде комфортно і з  громадянином буде комфортно громаді.

Що ж таке готовність до свідомого вибору професії?

Це:

  • моральна готовність – усвідомлення суспільного й особистісного значення праці, прагнення максимально проявити свої сили, здібності у праці, позитивне ставлення до різних видів праці;
  • психологічна готовність – свідомий вибір професії у відповідності з наявними здібностями та можливостями. Стан психологічної готовності включає усвідомлення людиною своїх потреб, вимог суспільства, колективу, поставлених цілей; прогнозування прояву своїх інтелектуальних, емоційних, мотиваційних та вольових процесів, оцінку співвідношення своїх можливостей, рівня домагань і необхідності досягнення певного результату;
  • практична готовність – загальні та політехнічні знання, загальнотрудові та спеціальні вміння й навички.

Компонентами готовності до свідомого вибору професії виступають:

  1. загальне позитивне ставлення до праці;
  2. знання певного кола професій, їх змісту, вимог, шляхів отримання професії та перспектив професійного росту;
  3. сформованість професійних  інтересів;
  4. адекватна самооцінка;
  5. сформованість мотиваційної сфери;
  6. наявність спеціальних здібностей;
  7. практичний досвід;
  8. збалансованість інтересів, здібностей і нахилів, їх відповідність вимогам професії до особистості;
  9. відповідний стан здоров’я;
  10. сформованість моральних якостей, які відповідають вимогам професії;
  11. професійна придатність – сукупність психолого-педагогічних і психофізіологічних особливостей людини, необхідних для досягнення задовільних з точки зору суспільства успіхів у праці при наявності спеціальних знань, умінь і навичок, а також отримання власного задоволення від самого процесу праці.

Для того, щоб уникнути помилок під час вибору професії, учні мають опанувати такий метод, як аналіз професій, який є складовою частиною моделі процесу професійного самовизначення особистості. Формула моделі процесу професійного самовизначення: "образ-я" + світ професій + практична спроба сил = усвідомлений вибір. Сутність методу полягає у вивченні змісту професій за допомогою здобутих знань, систематизації інформації про ту чи іншу галузь, навчальний заклад, де можна цю   професію здобути.

Дослідити запити суспільства на ту чи іншу професію, спрогнозувати свою майбутню професійну діяльність, побачити свої реальні можливості працевлаштування, зрозуміти специфіку тієї чи іншої професії, правильно оцінити свої нахили та здібності допомагають профорієнтаційні термінали, що встановлюють в школах центри зайнятості.

Отже, професійне самовизначення - найважливіша складова життєвого успіху випускника школи. І лише школа здатна акумулювати зусилля соціуму і створити умови школяреві для вільного, свідомого, самостійного, раціонального вибору майбутньої професії.

Було б добре, якби в Міжнародний рік хімії змінилося ставлення до цієї науки і в нашої державі. Знання з хімії не зайви інженерам будь-якого фаху.

В усьому світі фундаментальними науками вважаються не тільки математика і фізика, а й Хімія.

Вознюк Л. В.,
доцент кафедри філософії освіти,
кандидат педагогічних наук

У Дніпропетровському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти протягом шести років діє мережа експериментальних навчальних закладів шкіл-родин. На 2010-2011 навчальний рік таких закладів нараховується одинадцять. Усі вони відповідно до експериментальних програм відпрацьовують різноманітні технології родинного виховання у контексті сучасних освітніх вимог. Школи-родини, реалізуючи завдання своїх педагогічних досліджень, забезпечують умови для взаєморозуміння між усіма учасниками навчально-виховного процесу, партнерства з батьками, громадськістю; сприяють розвитку особистості, її громадянської зрілості та життєвої компетентності. Теоретичні засади педагогічного експерименту складає концепція національної школи – родини П.П.Кононенка, доктора філологічних наук, професора, директора Інституту українознавства МОНМС України.

Зміст даної концепції ґрунтується на засадах родинного виховання, яке органічно поєднуються із принципами національного та громадянського виховання і спрямований на реалізацію державної освітньої політики в галузі освіти.

Дніпропетровський обласний інституту післядипломної педагогічної освіти спільно з Інститутом українознавства та Інститутом інноваційних технологій та змісту освіти МОНМС України здійснює координацію діяльності експериментальних навчальних закладів шкіл-родин. На підготовчому етапі здійснюється моніторинг готовності педагогічного колективу до експериментальної діяльності. Для цього на кафедрі філософії освіти розроблено модель готовності вчителя до інноваційної діяльності. Окрім того апробовано технологію управління інноваційною діяльністю в загальноосвітніх навчальних закладах, який досить успішно використовується в експериментальних  навчальних закладах.

Зазначимо, що в НВК № 102 м. Дніпропетровьска (директор Бондаренко Ірина Олександрівна), який працює над проблемо «Розробка інноваційних педагогічних технологій в умовах української національної школи-родини» та у ЗОШ № 3 м. Марганець (директор Куржанова Наталія Іванівна), тема експерименту – «Розробка системи виховання загальнолюдських та національних цінностей в умовах української національної школи-родини» значно підвищився рівень якості навчально-виховного процесу, оптимізувалися зв’язки із батьківською спільнотою.

У ЗОШ № 18 м. Павлоград (директор Гузікова Людмила Володимирівна), педагогічний колектив якого створює систему виховання загальнолюдських та національних цінностей засобами родинної педагогіки  та у Веселівській СЗШ Межівський район (директор Сідаш Наталія Василівна), тема дослідження – «Створення інноваційної системи розвитку особистості учня на засадах педагогіки родинності» створено нові технології родинного виховання, які знайшли схвальний відгук у педагогічної громадськості.

Педагогічний колектив Новотроїцького НВК Новомосковський район (директор Суханова Юлія Іванівна), та Сурсько-Михайлівської СЗШ Солонянського району (директор Колєсник Володимир Володимирович), мають позитивні результати у створенні системи розвитку інноваційної особистості засобами українознавчих цінностей.

Чаплинська СЗШ Петриківський район (директор Щербина Тетяна Петрівна), накопичила багатий досвід використання засобів родинної педагогіки у розвитку школярів.

Окрім того, експериментальні навчальні заклади є активними учасниками всеукраїнських та освітянських виставок, різноманітних освітянських форумів.

Отже, можна зазначити, що накопичений досвід може стати умовою позитивних змін у системі загальної середньої освіти.

Зламанюк Людмила,
завідувачка кафедрою природничої освіти ДОІППО,
кандидат педагогічних наук,
доцент

Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй на 63-ій сесії ухвалила проголосити 2011 рік Міжнародним роком Хімії, в пам’ять про досягнення хімії, і його внесок у розвиток людства. Це свято офіційно визнано Організацією Об’єднаних Націй у грудні 2008 року. Події за рік, в даний час координуються ІЮПАК, Міжнародним союзом чистої та прикладної хімії, і ЮНЕСКО з питань освіти, науки і культури.

В резолюції Генеральної Асамблеї ООН зазначено:

  • «визначаючи, що досягнення людством матеріальної суті світу засноване, зокрема, на наших знанням в області хімії;
  • підкреслюючи, що хімічна освіта і поширення знань про хімію мають надзвичайно важливе значення для вирішення таких проблем, як глобальна зміна климату, для забезпечення надійних джерел чистої води, продовольства і енергії і для підтримки здорового стану довкілля в інтересах благополуччя усіх людей;
  • зважаючи, що завдяки фундаментальним і прикладним напрямам хімічної науки виробляються лікарські препарати, паливо, метали і практично усі інші види промислових товарів;
  • враховуючи, що у 2011 році у зв’язку із сотою річницею присудження Марії Склодовської-Кюрі Нобелевської премії в області хімії з’являється можливість відмітити вклад жинок в науку;
  • враховуючи, що у 2011 році у зв’ку із століттям з дня застосування Міжнародної асоціації хімічних товариств з’являється можливість привернути увагу до міжнародної наукової співпраці...».

Міжнародний рік хімії є складовою проголошеного ООН «Десятиріччя освіти для сталого розвитку» (2005 – 2014 рр.).

Міжнародний рік хімії (МРХ 2011) має на меті відзначити внесок хімії у покращення добробуту людства у всьому світі. Девіз року «Хімія – наше життя, неше майбутнє».

Під девізом року «Хімія – наше життя, наше майбутнє» уже запланований ряд інтерактивних, розважальних та освітніх заходів для усіх вікових категорій. Громадські організації, освітні установи, а також ЗМІ запрошуються до визначення року на місцевому, регіональному та національному рівнях.

Головне управління освіти і науки Дніпропетровської обласної держадміністрації спільно з кафедрою природничої освіти Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти розробили регіональні заходи з проведення в 2011 році Міжнародного року Хімії з метою підвищення інформованості учнів, громадськості щодо важливості хімії, сприяння забезпеченню широкого доступу до нових знань і діяльності в області хімії.

Багато матеріалів і продуктів, які використоіуються нами повсякденно і роблять наше життя зручним, безпечним і приємним, просто неможливо було б створити без хімії. Треба терміново підвищити рівень інформованості людей до досягнення і роль хімічної науки, про ті рішення, що розробляються хіміками з метою успішного подолання сучасних і майбутніх проблем. Хімія має безпосереднє відношення до вирішення глобальних питань виробництва енергії, забезпечення зростаючого населення нашої планети продуктами харчування і житлом (пластмаси, продукція галузі будівельних матеріалів), підтримання здоров’я людей і багато іншого.

Мабуть, жодна наука не зазнавала стільки зльотів і падінь, стільки нарікань і критики, як хімія. Багато століть людей, що займались хімічними дослідами, або звинувачували в магії і карали, або вимагали від них зробити неможливе – перетворити ртуть на золото чи створити еліксир молодості.

З часом все стало на свої місця. Досягнення хімічних наук і технологій стали основою революції у енергетиці, виробництві високотехнологічних приладів, у виготовлені ліків, одягу, косметики. Без хімії не було б ні комп’ютерів, ні сучасних авіалайнерів, ні сонячних батарей, ні паливних елементів, ні виробів з пластмаси, ні акумуляторів, ні інгібіторів корозії ... В нашому житті хімія присутня повсюди, тому дуже важливо краще її знати, щоб краще використовувати.

З погляду на роль хімії в сучасному житті викликає занепокоєння занепад хімічної освіти в середній школі і надзвичайно низький рівень в Україні загальної хімічної культури. Це, між іншим, призводить до того, що широкі верстки населення сприймають хімічну промисловість як галузь, що приносить виключно шкоду.

Всі регіональні заходи присвячені 300 річчю з дня народження Михайла Васильовича Ломоносова та 100 річчю вручення Нобелівської премії в галузі хімії Марії Складовської Кюрі.

У середніх загальноосвітніх навчальних закладах Дніпропетровщини проводяться освітні заходи з метою роз’яснення внеску науковців, інженерів-хіміків у покращення добробуту людства, захисту навколишнього середовища. Старшокласники проводять в молодших класах цикл бесід про хімію, про її значення, про необхідність її вивчати та розвивати. Проведено «День хімії», з метою популяризації хімічної науки.

29 березня 2011 року на базі Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти проходила науково-практична конференція в рамках Міжнародного року хімії «Хімія – наше життя, наше майбутнє».

В роботі конференції взяли участь 69 осіб: представники головного управління освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації, науковці Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара, Криворізького державного педагогічного університету; методисти управлінь та відділів освіти, що відповідають за викладання хімії, директори СЗШ, заступники директорів СЗШ, керівники методичних об’єднань вчителів хімії області.


Мета науково-практичної конференції:

  • підвищення інформативності учнів, громадськості щодо важливості хімії;
  • сприяння забезпеченню широкого доступу до нових знань і діяльності в області хімії;
  • впровадження інноваційних процесів і навчальних програм: вивчення зразків інноваційного педагогічного досвіду, підтримка й аналіз інноваційної діяльості.

Науково-практична конференція проходила в форматі пленарного засідання «Науково-теоретичний аспект проблеми» та круглого столу «Практичний аспект проблеми».

Під час перерви конференції проведено експрес-огляд науково-методичної виставки та творчих робіт вчителів та учнів-переможців міських та районних конкурсів:

  • конкурс на кращу емблему року «Широко простягає хімія руки свої в діяння людські»;
  • конкурс дітячих малюнків та творів «Хімія в моєму житті»;
  • конкурс творчих робіт «Чим мені цікава Хімія»;
  • конкурс на кращу медіа-листівку «Віват, хімія!»;
  • конкурс вчительських творчих робіт на кращий інтегрований урок «Роль хімії та суспільства у розв’язанні глобальних екологічних проблем»
  • конкурс творчих робіт на кращу презентацію проектів вчителів та учнів еколого- хімічного змісту.

В конкурсах брало участь 439 учасників, 70 з них – переможці.

11 листопада відбудуться останні два конкурса:

  • конкурс на кращий еколого-хімічний кабінет;
  • конкурс публікацій в ЗМІ тематичних матеріалів, підготовлених вчителями хімії, про важливу роль хімії і хімічної промисловості в економіці країни.

2011 рік - це рік:

  • Всеукраїнського с’їзду працівників освіти;
  • обговорення проекту ДЕРЖАВНОГО стандарту базової і повної середньої освіти;
  • обговорення Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки.

Розробка національної стратегії розвитку освіти України зумовлена необхідністю кардинальних змін, спрямованих на підвищення якості і конкурентоспроможності освіти, вирішення стратегічних завдань, що стоять перед національною системою освіти в нових економічних і соціокультурних умовах, інтеграцію її в європейський і світовий освітній простір.

Освіта є пріоритетним напрямом державної політики України. Держава виходить з того, що освіта – це стратегічний ресурс соціально-економічного, культурного і духовного розвитку суспільства, поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення міжнародного авторитету й іміджу нашої держави, створення умов для самореалізації кожної особистості.

Особливого значення набуває розвиток інноваційного потенціалу кожного учня, як умова його особистого зростання та самореалізвції. При цьому особливого значення набуває креативність особистості, її здатність до творчого нестандартного мислення, вміння ефективно вирішувати складні проблеми власної життєтворчості.

Проголошення 2011 року Міжнародним роком хімії повинно нарешті допомогти нашому суспільству усвідомити, наскільки важливим є подальший розвиток хімії і хімічних технологій для зростання добробуту людей і підтримання екологічного здоров’я нашої планети. І, можливо, найголовніше – рік хімії буде сприяти залученню на хімічні і суміжні спеціальності покоління талановитих студентів, а в наукові хімічні центри – захоплених і відданих науці дослідників.

Було б добре, якби в Міжнародний рік хімії змінилося ставлення до цієї науки і в нашої державі. Знання з хімії не зайви інженерам будь-якого фаху.

В усьому світі фундаментальними науками вважаються не тільки математика і фізика, а й Хімія.

Харченко Наталія Ігорівна,
провідний фахівець відділу освітніх
технологій та відкритих систем ДОІППО

Актуальність. Сучасний бурхливий розвиток суспільства та інформаційних технологій вимагає постійного вдосконалення фахової майстерності. Якщо раніше можна було дозволити собі навчитися один раз і назавжди і цих вмінь і навичок вистачало для ефективної роботи, то сьогодні ідея «освіти через все життя» призводить до необхідності пошуку нових методів передачі знань і технологій навчання. Використання Інтернет технологій та дистанційного навчання робить навчання більш доступним.

За останні десятиліття у світі з’явилась велика кількість курсів дистанційного навчання, а також цілі університети дистанційного навчання. Хотілося б навести декілька цікавих цифр. Бюджет Відкритого університету Великої Британії – 400 млн. фунтів. У Турецькому дистанційному університеті навчається більше половини зареєстрованих студентів країни. Національний відкритий університет Індіри Ганді налічує понад 1 млн. студентів. 81% усіх вищих навчальних закладів США пропонують як мінімум один курс дистанційного навчання. 67% навчальних закладів США вважають дистанційне навчання стратегічно важливим напрямком свого розвитку.

Останнім часом особлива увага суспільства та професійного педагогічного співтовариства звернена до різних аспектів модернізації сучасної освіти. Бурхливе обговорення цієї проблеми і домінуюча думка, що якість освіти на всіх її ступенях останнім часом значно погіршала, призвело до необхідності кардинальних змін у парадигмі освітніх підсистем.

Мета - розглянути загальні науково-методичні підходи до використання віртуальних веб-орієнтованих освітніх середовищ для підтримки дистанційної форми навчання у вищих навчальних закладах України.

Високий рівень розвитку інформаційних технологій дає можливість модернізувати процес професійної підготовки фахівців та реалізувати концепцію навчання протягом усього життя. Альтернативною формою отримання знань, що набуває сьогодні широкого поширення в Україні, є дистанційне навчання (ДН). Воно відкриває студентам доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищує ефективність самостійної роботи, надає нові можливості для творчості, оволодіння і закріплення різноманітних професійних навичок, а викладачам дозволяє реалізувати принципово нові форми і методи навчання [1].

Під дистанційним навчанням розуміється індивідуалізований процес передачі та засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, що відбувається за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчання у спеціалізованому середовищі, яке створене на основі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

Застосування технологій дистанційного навчання стає одним із стратегічних напрямків розвитку та реформування системи освіти. Дистанційні технології навчання можна розглядати як природний етап еволюції традиційної системи освіти від дошки з крейдою до електронної дошки й комп’ютерних навчальних систем, від книжкової бібліотеки до електронної, від звичайної аудиторії до віртуальної. На сьогодні дистанційне навчання активно впроваджується в освітній процес вищих навчальних закладів післядипломної освіти, які здійснюють перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців різних галузей людської діяльності.

Основна мета дистанційного навчання – дозволити вчитися всім бажаючим, у кого є прагнення одержати професію, здобути другу вищу освіту або підвищити кваліфікацію. Зацікавленість до цієї технології навчання є не тільки в бажанні одержати освіту, але й у тому, що інформаційні технології впроваджуються в наше повсякденне життя.

Система дистанційної освіти це – заочне навчання на новому етапі розвитку, хоч різниця між ними досить відчутна. Дистанційне навчання дало змогу наблизити процес заочного навчання до рівня стаціонарного завдяки бурхливому розвитку інформаційних технологій, побудованих на використанні персональних комп’ютерів і телекомунікацій, відео- й аудіотехніки, засобів Multimedia, оптоволоконного зв’язку.

Основні функції системи дистанційної освіти:

  • забезпечення слухачів навчально-методичними матеріалами;
  • формування та ведення каталогу інформаційних ресурсів;
  • проведення тестування (вхідного, проміжного та підсумкового);
  • ідентифікація користувачів та їх структуризація за категоріями;
  • забезпечення інтерактивного зв’язку слухача з викладачами та адміністрацією;
  • надання максимально повної інформації про порядок навчання для потенційних користувачів.

Основними завданнями сучасного етапу розвитку системи дистанційної освіти є:

  • усвiдомлення керiвниками освiти, органами управлiння, професорсько-викладацьким складом i широкою педагогiчною спiльнотою доцiльностi, необхiдностi та можливостi впровадження дистанцiйного навчання у вiтчизняну освiту;
  • створення національних, галузевих, регіональних місцевих підсистем дистанційної освіти і відповідних до них телекомунікаційних мереж із виходом до Інтернету;
  • розробка навчально-методичних комплексів дистанційного навчання та їх сертифікація;
  • створення локальних телекомунікаційних мереж із виходом до Інтернету навчальних закладів і формування їх Web-сайтів дистанційного навчання;
  • підготовка кадрів для дистанційного навчання;
  • формування експериментальних навчальних груп та їх дистанційне навчання [2].
  • Дистанційне навчання від традиційних форм відрізняють наступні характерні риси:
  • Гнучкість. Можливість займатися у зручний для себе час, у зручному місці й темпі. Нерегламентований відрізок часу для освоєння дисципліни.
  • Модульнiсть. Можливість із набору незалежних навчальних курсів –модулів – формувати навчальний план, що відповідає індивідуальним або груповим потребам.
  • Паралельність. Паралельне з професійною діяльністю навчання, тобто без відриву від виробництва.
  • Охоплення. Одночасний доступ до багатьох джерел навчальної інформації (електронних бібліотек, баз даних і т.д.). Спілкування через мережі зв'язку один із одним і викладачами.
  • Економічність. Ефективне використання навчальних площ, технічних засобів, транспортних засобів, концентроване й уніфіковане подання навчальної інформації й мультидоступ до неї знижує витрати на підготовку фахівців.
  • Технологічність. Використання в освітньому процесі новітніх досягнень інформаційних і телекомунікаційних технологій, що сприяють просуванню людини у світовий постіндустріальний інформаційний простір.
  • Соціальна рівноправність. Рівні можливості одержання освіти незалежно від місця проживання, стану здоров'я, елітарності й матеріальної забезпеченості того, кого навчають, (через те, що здебільшого одержання освіти в дистанційному режимі обходиться істотно дешевше, ніж традиційними способами).
  • Інтернаціональність. Експорт й імпорт світових досягнень на ринку освітніх послуг.
  • Нова роль викладача. Дистанційне навчання розширює й оновлює роль викладача, що координує пізнавальний процес, постійно вдосконалює навчальні курси, підвищує творчу активність і кваліфікацію відповідно до нововведень і інновацій.

Модернізація професійної освіти може бути успішною тільки в тому випадку, якщо підготовка педагогічного персоналу носитиме випереджуючий характер, тобто необхідні компетенції будуть засвоєні до того, як їх почнуть впроваджувати у навчально-виховний процес.

Діяльність викладача під час дистанційного навчання відчуває суттєві зміни. Його першочерговим завданням стає підготовка дистанційного навчального курсу на основі вже існуючих джерел, оригінальних авторських наробок, які входять до його тематичних розділів. У створенні електронної версії курсу йому можуть допомогти спеціалісти у галузі інформаційних технологій.

Іншим важливим педагогічним завданням, є управління навчально-пізнавальною діяльністю слухачів у межах того змісту, який визначається цілями навчання та розвитку їх інтелектуальних сил і здібностей. Реалізація цього завдання, що здійснюється як опосередковано так і шляхом безпосереднього педагогічного впливу, має в дистанційній освіті свої особливості. Опосередковане управління навчально-пізнавальною діяльністю слухачів, яке закладене у логічну структуру побудови навчального матеріалу курсу, в аудиторному навчанні підтримується вербальною формою управління діяльністю слухачів, завдяки якій у них повинно відбуватися засвоєння знань, формування та розвиток відповідних умінь та навичок. Еквівалентом такої підтримки в дистанційній освіті є інструкція до навчання.

Безпосереднє управління навчально-пізнавальною діяльністю слухачів у дистанційній освіті здійснюється, головним чином, шляхом офф-лайн – телеконференцій або з використанням електронної пошти, забезпечуючи тим самими листування з групою в цілому або з кожним слухачем окремо. В обох випадках реалізується обов’язковий компонент процесу навчання – зворотній зв’язок, тобто діалог між тим хто навчає та тим хто навчається.

Однією з найважливых задач викладача є контроль знань, умінь та навичок слухачів. Ця традиційно викладацька задача вирішується у дистанційному навчанні під час розробки тестів поточного та підсумкового контролю, процедура ж реалізації процесу тестування може здійснюватися як самим викладачем так і тьютором з наданням результатів викладачеві.

Таким чином, головними завданнями викладача у дистанційному навчанні є:

  • розробка навчального курсу;
  • розробка інструкцій до навчання;
  • консультування слухачів з предмету та допомога їм у надзвичайнихситуаціях;
  • контроль результатів навчання [3].

Слід зауважити, що існують готові програмні пакети для здійснення ДО,такі, як, наприклад, MOODLE (або ІВМ Learning Space, Simurg), де набір готових веб-сторінок і РНР-скриптів для наповнення їх змістом занять, завданнями, питаннями тощо. Існує можливість спілкування через дискусії, форуми, конференції, загалом такі системи позиціонуються саме як засіб для зручного віртуального спілкування студентів із викладачем, який, у разі середнього рівня комп'ютерної грамотності, може легко адмініструвати систему [1].

Чому саме MOODLE?

Вивчаючи платформу Moodle, викладач поступово опановує зазначене програмне забезпечення та розуміє, чому саме ця платформа заслуговує на першочергове вивчення та оволодіння. Серед безперечних переваг Moodle необхідно зазначити:

  • безкоштовне розповсюдження;
  • інтенсивна програмна та технічна підтримка з боку світової спільноти;
  • підтримка понад 40 мов;
  • можливість використовувати різні системи управління базами даних;
  • виключення можливості використання паролю третьою особою без дозволу;
  • не потребує додаткового програмного забезпечення для роботи;
  • зрозумілий інтерфейс та просте обслуговування, управління та використання;
  • можливість створення різноманітних оформлень вебсайту або окремих дистанційних курсів;
  • вбудований візуальний редактор з можливістю копіювання та вставки тексту з інших програм (Word).

 Основний потенціал Moodle полягає у тому, що курси містять ресурси та активні елементи. Серед них найчастіше використовуються 20 різновидів активних елементів, таких як форуми, глосарії, завдання, вікторини, опитування, бази даних та ін. Головне завдання викладача, що створює дистанційний курс, полягає у поєднанні цих елементів у послідовності та групи, що допоможуть спрямувати користувачів правильним шляхом навчання. Таким чином, кожний активний елемент може базуватися на результатах попереднього.

Moodle містить широкий спектр засобів, за допомогою яких користувачі можуть як представити свої знання, так і обмінюватися ними. Сама структура дистанційного курсу перетворює процес навчання в активну подорож, яку має здійснити кожен студент. Форуми курсу стають простором для обговорення та забезпечення загального доступу до мультимедійного наповнення та документів курсу. Глосарій також стає спільно створеним словником та списком визначень, що зустрічаються протягом курсу. Wiki– загально створені сторінки, що використовуються для групової роботи та інших переговорів. За будь-якими індивідуальними та груповими видами діяльності спостерігає викладач, оскільки майже усі модулі курсу фіксують вхід, зміни та ім’я користувача.

На даний момент Moodle залишається найпоширенішою системою дистанційного навчання з найбільшою кількістю користувачів та розробників у світі. За статистичними даними в Україні зареєстровано 95 Moodle сайтів, 38 з яких забезпечують дистанційне навчання [4].

Висновки. Подальший розвиток систем дистанційного навчання передбачає забезпечення максимальної інтерактивності. Насправді, не секрет, що навчання тільки тоді стає повноцінним, коли досягається імітація реального спілкування з викладачем, - ось до цього і слід прагнути. Необхідно використовувати поєднання різних типів електронних комунікацій, що дозволять компенсувати недолік особистого контакту за рахунок віртуального спілкування.


Список використаних джерел:

  1. Солодовник А.О., Шарко В.Д. «ІНФОРМАЦІЙНИЙ СУПРОВІД ДИСТАНЦІЙНОГО КУРСУ»
  2. Крижанівська Н.Л. «Освітні інноваційні технології»
  3. Васильченко Л. В. «ПРОФЕСІОГРАМА ВИКЛАДАЧА ДИСТАНЦІЙНОГО КУРСУ В СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ»
  4. Ганна Вороніна «СТВОРЕННЯ ДИСТАНЦІЙНИХ КУРСІВ У ПЛАТФОРМІ MOODLE»

Грекова Вікторія,
науковий співробітник відділу

інформаційних технологій та відкритих систем ДОІППО

Постановка проблеми. Із розвитком інформаційного суспільства відбулися певні зміни у сфері освіти, її реформування для того, щоб кожен учень міг би мати вільний доступ до інформації та знань, а також міг би обирати власну траєкторію навчання, реалізовувати власний потенціал. За допомогою технологій веб 2.0. користувачі змогли власноруч редагувати й змінювати вміст сайтів, публікувати в мережі власні роздуми, розміщувати особисті фотографії, зберігати матеріали, одночасно й спільно працювати над одним документом, налагоджувати інтерфейс веб-сторінок відповідно до власних уподобань. З іншого боку, до користувача «пристосовуються» веб-сайти – пошукові системи запам’ятовують ключові слова, введені користувачем; рекламні оголошення часто співвідносяться з вмістом матеріалів, що шукав користувач тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогоднішній день вже накопичено певний досвід застосування інформаційних та мережних технологій у навчальному процесі, передові вчителі активно користуються сервісами Інтернету у професійній діяльності, застосовують також окремі можливості нових сервісів Інтернету, зокрема сервісів, створених за технологією веб 2.0. [1]. Проблемами інформатизації освіти та впровадження нових інформаційних технологій присвячені праці Н.Р. Балик, В.Ю. Бикова, А.Ф. Верланя, Ю.В. Горошка, A.M. Гуржія, А.П. Єршова, М.І. Жалдака, Ю.О. Жука, І.С. Іваськіва, В.І. Клочка, С.О. Лещук, П.М. Маланюка, В.М. Монахова, Н.В. Морзе, В.П.Олексюка, С.А. Ракова, Ю.С. Рамського, В.Д. Руденка, О.В. Рєзіної, О.В. Співаковського, Ю.В. Триуса, Г.Ю. Цибко, М.І. Шкіля та інших.

Цілі статті. Проаналізувати використання однієї з перспективних веб-технологій — вікі-сайти, дослідити особливості її функціонування та обґрунтувати необхідність застосування цієї технології у сучасній освіті.

Освіта впродовж всього життя набула ключового значення сьогодні. Вона є відповіддю на виклик, який кидає нам світ, де зміни відбуваються дуже швидко. Нагромадження інформаційних ресурсів та засобів навчання, які стають доступними для більшості людей планети, мобільність населення зумовлюють переосмислення функцій і результатів загальної, вищої та післядипломної освіти.

Веб 2.0 – друге покоління мережевих сервісів Інтернету. На відміну від першого покоління сервісів (the mostly read-only Web), Веб 2.0 (the wildly read-write Web) дозволяє користувачам спільно діяти – обмінюватися інформацією, зберігати посилання та мультимедійні документи, створювати та редагувати публікації, тобто відбувається налагодження соціальної взаємодії [4]. Тому технології веб 2.0. ще називають соціальними сервісами Інтернету. До сервісів веб 2.0 звичайно відносять: блоги, wiki, засоби обміну фотографіями і відеофайлами, засоби збереження закладок, технології спільної роботи з документами, соціальні мережі та інші [8].

До недавнього часу людина під час роботи в мережі Інтернет здебільшого робила таке: знаходила за допомогою різних пошукових серверів потрібну інформацію, копіювала її та використовувала у професійній діяльності. Але не завжди ця інформація задовольняла людину. Виникало бажання відредагувати статтю, залишити коментар, і, навіть, розмістити свої статті. На щастя, з’явилися вікі-технології, які дозволяють користувачу розмістити свої надбання, побачити коментар колег, а у разі постійної роботи правити та змінювати статті.

Використання сервісів 2.0 та зокрема вікі-сайтів відкриває широкі можливості для навчальної діяльності – для реалізації свободи школярів у навчанні, для організації досліджень на основі реальних достовірних даних, для самостійного засвоєння та накопичення знань разом з колом експертів та всіми тими, хто цікавиться даною тематикою [4]. Таке співробітництво не знає географічних обмежень, а створення навчальних груп відбувається швидко за мірою необхідності.

Сервіс WikiWiki являється дійсно зручною платформою для організації учнівських проектів. В його середовищі школярі можуть вносити результати власних досліджень за мірою їх створення, легко редагувати вміст інших статей, доповнювати та змінювати статті інших учасників групи [9]. За допомогою вікі-сайтів учасники можуть спільно створювати творчі роботи – казки, есе, вірші, тематичні енциклопедії, шкільні довідники. До таких проектів належить створення колективних текстів «Студентської» та «Шкільної казки» на базі ВікіВікі-майданчиків. Люди з різних географічних областей і різних галузей знань можуть незалежно один від одного працювати над створенням однієї статті.

Даний сайт функціонує за спеціальною технологією, яка називається «вікі» (від гавайського «wiki-wiki» означає «швидко»). Використовуючи вікі-технологію, можна швидко, без будь-яких зусиль розміщувати різноманітні освітні веб-ресурси, обмінюватись думками, повторно використовувати розміщені веб-ресурси, створити потужне джерело освітніх веб-ресурсів на основі вкладу багатьох учасників [3].

У 2006 році термін Wiki додали до онлайнового Оксфордського Словника Англійської мови (Oxford English Dictionary, OED). Він означає модель сайтів, контент яких може змінювати сам користувач.

Використання колективного середовища ВікіВікі на початкових етапах впровадження у навчальний процес зводився до створення окремих непов’язаних між собою сторінок-презентацій. Перехід на новий рівень спільної діяльності вимагає від організаторів додаткових зусиль, які б розширювали поле зору учасників спільноти, допомагали їм відстежувати напрями діяльності один одного. У рамках вікі-сайтів вчителі можуть переглядати й редагувати всі наявні сторінки, знаходити на сторінках спільні теми і на рівні посилань показувати учням, куди рухаються партнери і як можна з ними взаємодіяти. За допомогою вікі-сайтів стає можливим спільне створення віртуальних краєзнавчих та екологічних екскурсій школярами.


Найбільш відомим вікі-сайтом є Вікіпедія. Вікіпедія — це сайт довідкового характеру, наповнення якого здійснюється спільними зусиллями значної кількості учасників [2, 3].

Виділимо особливості функціонування системи, на якій базується вікі-сайт:

  • колективне створення і редагування статей та поповнення їх новими записами;
  • автоматичне створення сторінки для нової статті та збереження її з власною назвою і адресою;
  • автоматичне створення зв’язків між статтями;
  • зручність і простота використання інструментальних засобів, адже створення і багаторазова правка статей не потребує особливих вмінь чи знань мови розмітки;
  • перегляд змін одразу після їх внесення;
  • порівняння двох версій тексту, що дозволяє виявити та виправити помилки;
  • повернення попередньої версії тексту, у разі помилки або при випадковому його видаленні;
  • створення коментарів до статей та спільне їх обговорення;
  • використання різних форм подання матеріалу: текст, графіка, відео, звук;
  • використання та створення освітніх веб-ресурсів;
  • організація індивідуальної або групової роботи школярів;
  • поглиблене вивчення потрібної галузі знань;
  • підвищення ефективності навчання школярів;
  • підвищення рівня конкурентоспроможності випускників вищих педагогічних навчальних закладів на ринку праці.

 Ці особливості характеризують вікі-сайти як вдалу платформу для реалізації освітніх технологій, орієнтованих на активну діяльність студентів та викладачів, всіх учасників навчально-виховного процесу.

В теорії особистісно-орієнтованого навчання можна знайти такі характеристики освітніх технологій, які орієнтовані на розвиток особистісних якостей: співпраця учасників освітньої діяльності; діалог; діяльність і творчий характер; індивідуальна підтримка кожного; можливість прийняття самостійних рішень; свобода вибору змісту, способів навчання, поведінки і обміну думками [2].

Ці характеристики найбільш природно і цілісно можуть проявитись саме при використанні вікі-сайтів, які орієнтовані на співтовариство, творчість, обмін думками, що в свою чергу породжує нове знання.

Розглядаючи вікі-сайти як платформу для накопичення та використання освітніх веб-ресурсів, можна виділити декілька рівнів її представлення: технічний, інформаційний, функціональний та соціальний [9].

З технічного боку вікі-сайти мають гнучку внутрішню структуру, дають можливість враховувати зміни, які вносяться великою кількістю людей, просто і без будь-яких зусиль створювати нові розділи.

На інформаційному рівні вікі-сайти — це джерело освітніх веб-ресурсів. Цей рівень відображає сутність кожної сторінки, статті, повідомлення, графічного зображення, які спільно вносяться або використовуються учасниками.

На функціональному рівні вікі-сайт — це освітній веб-простір, за допомогою якого можна організувати навчальну діяльність учнів, студентів, викладачів. Сюди відноситься сумісна розробка освітніх веб-ресурсів, відкрита їх публікація, організація обговорень, отримання зворотного зв’язку і т.д. Ця діяльність має тісний зв’язок з інформаційним рівнем і має пряме відношення до соціального, при якому створюються умови для: навчання в співпраці; безпосередньої взаємодії з соціальним оточенням; оволодіння культурою спілкування у веб-просторі.

На соціальному рівні у вікі-сайтах закладаються основи формування мережних освітніх співтовариств, для яких характерний інтенсивний обмін знаннями, висока мотивація в досягненні нового, взаємна підтримка, обмін досвідом, самоорганізація та безперервний характер навчальної діяльності.

Використання вікі-сайтів в навчальному процесі дає змогу:

  • створити єдину платформу для надання відомостей з певної галузі знань;
  • активізувати використання та створення освітніх веб-ресурсів;
  • організовувати індивідуальну або групову роботу студентів;
  • глибше вивчити потрібну галузь знань;
  • скоротити час навчання і підвищити рівень підготовки студентів;
  • підвищити ефективність навчання студентів;
  • підвити рівень конкурентоспроможності випускників ВНЗ на ринку праці;

 Навчальний ефект вікі-сайтів забезпечують також педагогічні принципи подання матеріалу, що реалізуються відповідними особливостями гіпертексту. Завдяки гіпертексту студент може негайного отримати тлумачення недостатньо зрозумілих понять або термінів в статті, знайти додаткову та більш розширену інформацію про той об’єкт, термін або явище, котре його зацікавило. Для цього встановлюються гіпертекстові посилання між всіма логічно зв’язаними поняттями та термінами. Поняття, що розглядається студентом зв’язується з тими, на які воно спирається або у яких конкретизується. В даному випадку діє принцип понятійної логічної мережі. Ці технології набувають величезної популярності за причиною того, що збагатився комп’ютерний парк загальноосвітніх навчальних закладів, збільшилася кількість шкіл, підключених до мережі Інтернет, усе більше вчителів-предметників оволодівають інформаційно-комунікаційними технологіями за власною ініціативою [9]. Робота у цьому середовищі дає змогу користувачу не тільки шукати потрібну інформацію, а й розміщувати свої розробки, статті, проекти. Варто відзначити простоту мови розмітки тексту і відсутність необхідності знань мови HTML.

Крім того, кожна стаття може супроводжуватись гіперпосиланнями на інші схожі статті вікі-сайтів або на освітні веб-ресурси мережі Інтернет, що дає можливість студенту знайти більше подібних матеріалів. 


Технології, які використовуються у вікі-сайтах, є відкритими і не залежать від конкретних програмних і апаратних платформ, для свого використання не потребують потужних ресурсів і специфічно організованих мереж передачі даних. Достатньо однієї мережі персональних комп’ютерів, які підтримують протоколи передачі даних у веб-просторі, а одного також комп’ютера, який дає змогу реалізувати функції веб-сервера.

Прикладами вікі-сайтів є:

  • http://uk.wikipedia.org – україномовна вікі-енциклопедія;
  • www.eduwiki.uran.net.ua – «ВікіОсвіта» – мережене об’єднання учасників навчально-виховного процесу;
  • http://wiki.km-school.ru – тематична вікі-енциклопедія, присвячена використанню інформаційних технологій;
  • http://wiki.vspu.ru – вікі-енциклопедія Волгоградського державного педагогічного університету.

В якості середовища реалізації навчального процесу ми пропонуємо взяти сайт Дніпро-ВІКІ за адресою wiki.moodle.dp. Даний вибір обумовлений тим, що в системі реалізовані механізми створення окремих просторів імен і гнучкого призначення прав доступу, представлені великі можливості форматування сторінок, використання файлів різних форматів і повного управління зовнішнім виглядом створюваної власної сторінки користувача. Сторінки можуть містити обговорення і створюватись в стилі блогів та фотоальбомів.

Досвід використання вікі-сайтів в навчально-виховному процесі показує високу ефективність даних технологій. В основу методики використання освітніх веб-ресурсів вікі-сайтів були взяті об’єктно-орієнтований підхід до організації навчальної діяльності та проектний метод навчання. Об’єктно-орієнтований підхід дає змогу перенести акцент в діяльності викладача з активної педагогічної взаємодії на особистість студента в галузі формування навчального середовища, при взаємодії з яким відбувається його самонавчання та саморозвиток. Основним методом навчання був обраний метод проектів, так як при його використанні студенти не тільки отримують певну суму знань, але й освоюють низку важливих принципів та способів діяльності.

Висновки. Використання вікі-сайтів має серйозний педагогічний потенціал, який може бути обдуманим професійним співтовариством та впроваджений в практичну діяльність.

Вікі-сайт являється одним із перспективних мережних середовищ, яке дає змогу накопичувати спільними зусиллями велику кількість освітніх веб-ресурсів. Така база даних може стати в нагоді будь-якому вчителю, учню, викладачу чи студенту, її можна вільно використовувати в навчально-виховному процесі. Маючи в своєму розпорядженні подібний мережний простір, де є можливість розміщувати свої думки в формі письмових висловів, пов’язувати ці вислови між собою, редагувати та коректувати свої та чужі вислови, можна досягнути немалих успіхів.

Успішний досвід, отриманий в ході реалізації освітніх проектів у вікі-сайтах, переконує в глибокому зв’язку освітніх і інформаційних технологій, дає можливість організувати ефективне навчання в мережному середовищі, що багато в чому визначає наш подальший пошук нових шляхів та можливостей удосконалення підготовки майбутніх вчителів на основі сучасних мережних технологій. 


ЛІТЕРАТУРА

  1. Гольдин А. «Образование 2.0: взгляд педагога». – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://web2-science.ru/blog/archives/65.
  2. Вікіпедія: Вільна Енциклопедія. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org
  3. Веб2.0 // Википедия — свободная энциклопедия. – Електронний ресурс. – Режим доступу http://ru.wikipedia.org/wiki/Web_2.0.
  4. О’Рейли Т. Что такое Веб 2.0 // Компьютерра Online: электрон. журн. – Електронний ресурс. – Режим доступу http://www.computerra.ru/think/234100.
  5. Продукти Google – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.google.ru/intl/ru/options/
  6. Богданова С.В. «Мультимедийный ресурс в дистанционном повышении квалификации специалиста». – Електронный ресурс.
  7. Патаркин Е.Д. Социальные сервисы в помощь учителю/ Е.Д. Патаркин – М.: Интуит.ру, 2006. – 64 с.
  8. Щуров И., Богданов Б. Википедия своими руками. WikiWikiWeb: от идеи до философии // Компьютерра. – 2006. - № 40. 

Коляда Ірина Григорівна,
науковий співробітник
відділу інформаційних технологій
і відкритих систем ДОІППО

Перехід до інформаційного суспільства прискорив процес широкого використання інформаційно-комунікативних технологій, який охопив абсолютно всі сторони життя. Процес інформатизації освіти почався з оснащення навчальних закладів сучасною комп’ютерною технікою, а згодом перетворився на більш широкий і складний із впровадження інформаційних технологій в навчально-виховний процес: від управління до використання навчальних і наочних посібників на уроках та в позаурочний час.

Поняття інформатизації (від англ. Informatisation) визначається як "сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян і суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної і комунікаційної техніки" [6]. Тому оснащення навчальних закладів комп’юторною технікою є лише технічною складовою засобів для використання інформації. Присутність комп’ютерної техніки, навіть найпотужнішої та найсучаснішої, не є достатньою для інформатизації навчального процесу, якщо не відбувається впровадження інформаційних технологій в педагогічну практику.

У Модельному законі про інформатизацію, інформацію та захист інформації, прийнятому на XXVI пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав-учасників СНД, дано таке визначення поняття інформаційних технологій: "… методи та способи пошуку, збирання, зберігання, оброблення і передавання (розповсюдження) інформації на основі використання комп’ютерних та інших технічних пристроїв, програм для електронних обчислювальних машин і засобів зв’язку" [4]. Ураховуючи визначення інформатизації та інформаційних технологій, Єльникова О.В. виділяє такі відправні компоненти для визначення інформатизації навчального закладу:

  • інформатизація – це сукупність процесів: організаційних, правових, науково-технічних, навчальних, виховних, пізнавальних;
  • інформатизація навчального закладу є цілеспрямованим процесом актуалізації учнів і педагогів до життєдіяльності та професійної діяльності у динамічних умовах інформатизації соціуму на основі створення інформаційно-навчального середовища;
  • інформатизація навчального закладу заснована на оптимальному і всебічному використанні інформаційно-комунікативних технологій у навчальному та виховному процесах і повсякденному житті;
  • інформатизація навчального закладу передбачає активну діяльність усіх учасників навчально-виховного процесу навчального закладу (адміністрації, вчителів, учнів, батьків) у єдиному освітньому інформаційному середовищі.

Така компонентна інформатизація передбачає перехід до нових інформаційних технологій навчання, створення умов для їх розробки, апробації та впровадження в навчально-виховний процес, раціональне поєднання нових інформаційних технологій навчання з традиційними. Це складна педагогічна задача і потребує вирішення цілого комплексу психолого-педагогічних, навчально-методичних, організаційних, технічних та інших проблем.

Метою моєї статті є розгляд методологічного аспекту інформатизації навчально – процесу, де головною проблемою є вибудова основних принципів навчального процесу, що відповідають сучасному рівню інформаційних технологій.

Інформатизації освітнього процесу притаманні риси масовості та індивідуалізації. Масовість, як об’єктивна реальність сучасного вчителя володіти комп’ютерними технологіями. Індивідуальність є специфікою того, що на даному етапі не сформувалася алгоритмізація сучасного уроку з використанням інформаційних технологій. Кожен вчитель має створювати особисту технологію використання Інтернет та медіа ресурсів на практиці у навчально-виховному процесі. Але будь-яка технологія спрямована на виконання дидактичних вимог освітнього процесу. Такими вимогами інформатизації освітнього процесу є:

  • цілісність, доцільність, об’ємність навчального матеріалу;
  • науковість та доступність інформації;
  • наочність, сучасність та структурованість навчального матеріалу;
  • багатошаровість представлення матеріалу за рівнем складності;
  • своєчасність та повнота контрольних питань і тестів;
  • інтерактивність, можливість вибору режиму роботи з матеріалом.

Серед методичних вимог інформатизації навчально-виховного процесу виділяють три :

  1. Врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, різних типів організації нервової діяльності, різних типів мислення.
  2. Забезпечення підвищення рівня мотивації навчання, стимулювання навчальної діяльності.
  3. Якість зображення інформації (чіткість, ефективність, зрозумілість, впорядкованість).

Нажаль, нові інформаційні технології дещо механічно та штучно нашаровуються на традиційні форми навчання. Комп’ютерну підтримку кожного предмету неможливо підмінити тільки вивченням курсу інформатики. Сучасний вчитель має не тільки володіти комп’ютером на рівні користувача, а й усвідомлено використовувати інформаційні технології при викладанні свого предмету. Для досягнення високих результатів в навчанні з використанням інформаційних технологій І.А.Морев сформулював десять принципів, які необхідно застосовувати завжди, незалежно від предмету вивчення, віку учнів, умов і технологій навчального процесу.


Принцип виховання та всебічного розвитку. Реалізується в навчальному процесі за рахунок багатогранності використання засобів інформаційних технологій. Вирішує завдання:

  • дидактичні ( засвоєння знань, формування умінь та навичок)
  • розвиваючі ( удосконалення психологічних характеристик, набуття навичок творчої і дослідницької діяльності)
  • виховні ( формування світогляду, моральних якостей)

Принцип науковості та посильної труднощі. Реалізується в навчальному процесі методичною частиною програмово- методичних засобів і змістом навчальних програм. Навчальний матеріал, що вивчається за допомогою ІКТ не повинен дублювати підручники.

Принцип свідомості та творчої активності. Реалізується в навчальному процесі кожним педагогом в міру його педагогічної майстерності, оскільки, маючи одні й ті ж засоби навчання, можна організувати репродуктивну діяльність або створити проблемну ситуацію. Наявність засобів ІКТ стимулює творчу активність педагога.

Принцип наочності навчання та розвитку теоретичного мислення. Реалізується в навчальному процесі за допомогою засобів ІКТ з метою удосконалення наочності. Систематичне застосування обчислювального експерименту дозволяє наблизити методологію навчальної та науково-дослідницької роботи, засвоїти навички дослідницької діяльності, розвиває теоретичне мислення і наближає його до практики.

Принцип системності і науковості. Реалізується в навчальному процесі за допомогою змістовної та методичної частин засобів ІКТ. Науково і системно пропонуючи навчальні проблеми, педагог може від програмування простих задач на символьні змінні, спираючись на елементи теорії інформатизації, може «підняти» учнів до розуміння проблем штучного інтелекту.

Принцип переходу від навчання до самоосвіти. Реалізується в навчальному процесі шляхом застосування тренажерів та розвиваючих ігор. Важливо не тільки дати уявлення про засоби ІКТ, але й навчити засвоювати нові програмні засоби.

Принцип зв’язку навчання з життям. Реалізується в навчальному процесі через формування інформаційної культури – основи підготовки учнів до життя в інформаційному суспільстві.

Принцип міцності результатів навчання та розвитку пізнавального потенціалу. Реалізується в навчальному процесі через тренажери, використання яких на уроці для закріплення навчального матеріалу дозволяє індивідуалізувати процес. Навчальні програми сприяють не тільки глибокому засвоєнню навчального матеріалу, але й розвитку пізнавального потенціалу учнів. Важливим засобом, що сприяє усвідомленому та міцному засвоєнню знань та умінь, є контроль та самоконтроль.

Принцип позитивного емоційного фону навчання. Реалізується в навчальному процесі на уроках з використанням ІКТ, незалежно від майстерності педагога. Інтерес учнів до засобів ІКТ достатньо високий.

Принцип колективного характеру навчання та врахування індивідуальних особливостей. Колективний характер навчання є природнім для класно-урочної системи, але суперечить індивідуальному характеру роботи з комп’ютером. [ 9]

Досліджуючи принципи та аспекти інформатизації освіти, Г.Г.Горобець ввів таке поняття як «інформатикова педагогіка». Інформатиковою педагогікою автор називає новий науковий напрям, тісно пов'язаний з інформатизацією освіти. Інформатикова педагогіка є діалектичним продовженням робіт з використання мультимедійної техніки в навчальному процесі і має на меті: дослідити підходи, прийоми та методи, характерні для різних дисциплін і різних умов навчання, узагальнити найкраще з накопиченого досвіду, підготувати відповідні програми навчання і дати рекомендації. [3]

До числа основних проблем, які потребують теоретичного і експери­ментального обґрунтування і вирішення, можна віднести:

  • визначення мети створення і застосування у освітньому процесі комп’ютер­но-орієнтованих методичних систем навчання конкретних предметів;
  • розробку методичних прийомів поєднання індивідуальних, групових і колективних форм комп’ютерне-орієнтованого навчання;
  • розробку способів використання засобів навчання, які б забезпечували активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, розвиток їх самостійності;
  • розробку засобів навчання і методик їх застосування, спрямованих на реалізацію ефективного моніторингу освітнього процесу та організацію ефективного управління навчальним процесом;
  • визначення правильних педагогічне доцільних і обґрунтованих пропорцій між комп’ютеро-орієнтованими і традиційними формами навчання;
  • формулювання та перевірку психолого-педагогічних вимог до педагогічних програмних засобів на всіх етапах навчального процесу;
  • розробку ефективних форм управління навчально-пізнавальною діяльністю з орієнтацією на інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ).

Саме ці проблеми були визначені вченими Жалдак М.І., Лапінським В.В та Шут М.І., які провели дослідження педагогічних умов використання програмно-методичних комплексів та виконали і опублікували їх аналіз. Досвід застосування комп’ютерно-орієнтованих засобів навчання свідчить, що найефективнішою формою використання у навчальному процесі є їх включення до складу програмно-методичних комплексів, тобто використання програмних засобів разом із супроводжуючими друкованими матеріалами. [ 5]


Виокремлюючи програмні засоби як необхідний елемент процесу інформатизації освіти, слід структурувати їх за метою, призначенням та технічними можливостями.

Програмні засоби за метою використання та методичним призначенням поділяються на:

  • навчальні – з метою надання суми знань, формування умінь та навичок, забезпечення контролю та самоконтролю, засвоєння та рефлексію знань;
  • тренажери – для відпрацювання вмінь та навичок,самопідготовки;
  • контролюючі – для контролю та самоконтролю рівня оволодіння матеріалом;
  • інформаційно – пошукові - для формування умінь та навичок систематизації та обробки інформації;
  • моделюючі - для моделювання явищ об’єктів, що вивчаються та мають труднощі переглянути в реальних умовах;
  • імітаційні – для представлення аспектів реальності при вивченні структурних або функціональних характеристик;
  • демонстраційні – для наглядного представлення учбового матеріалу, візуалізації явищ, процесів,що вивчаються;
  • навчально - ігрові – для «програвання» навчальних ситуацій з метою формування умінь та навичок;
  • розвиваючі – для організації діяльності в позаурочний час з метою розвитку уваги, реакції, пам’яті.

Використання інформаційних технологій на будь-якому етапі уроку залежить від постановки методичних цілей, завдань навчальної ситуації з врахуванням психолого - педагогічних закономірностей засвоєння інформації конкретними учнями. Це може відбуватися:

  • на етапі інформування учнів;
  • на етапі засвоєння учнями матеріалу в процесі інтерактивного навчання;
  • на етапі повторення та закріплення засвоєних знань, умінь та навичок;
  • на етапі контролю та самоконтролю навчальних досягнень;
  • на етапі корекції процесу навчання.

З точки зору управління навчальним процесом всі програмні засоби можна розділити на два класи:

  1. 1 клас: навчальні системи, в яких управління процесом навчання покладено на користувача. Містить виклад навчальної дисципліни або її розділу відповідно до її логіки на машинному носії у текстовому і графічному форматах. Навчальні системи даного класу відрізняються між собою функціональністю, властивостями, способами їх реалізації і діляться на наступні підкласи:
    1. Електронні підручник або методичний посібник з послідовною структурою - можна розглядати як електронну копію традиційного друкованого підручника чи посібника. Структура представлення матеріалу на машинному носії є послідовною.
    2. Електронні підручник або методичний посібник з гіпертекстової структурою - представлення навчальної дисципліни на машинному носії має гіпертекстову структуру.
    3. Повнотекстова база даних - Є можливість звернення за посиланнями в авторському викладі навчальної дисципліни до оригінальних текстів інших авторів. Як авторський текст, так і тексти інших авторів можуть мати гіпертекстове структуру подання на машинному носії.
    4. Електронна бібліотека - система, що управляє комплексом електронних навчально-методичних матеріалів різного класу з різних навчальних дисциплін, що дозволяє учням виконувати пошук інформації (пошук за ключовими словами, пошук по предметної області) простір пошуку повинен допускати розширення, причому необхідна організація взаємодії з відповідною бібліографічної системою.
    5. Мультимедійні електронні підручник або методичний посібник - Виклад навчальної дисципліни повністю виконано або доповнено викладом в аудіо, відео форматах. Дана система дозволяє учням спостерігати динаміку досліджуваних явищ і змінювати параметри цієї динаміки. Система може мати всі або декількома властивостями повнотекстових баз даних.
    6. Електронні підручник або методичний посібник з засобами рубіжного контролю - після кожного розділу навчальної дисципліни системою формується оцінка, яка є основою для самоконтролю учня. Система може мати всі або декількома властивостями мультимедійних систем.
  2. 2 клас: навчальні системи, самостійно керують навчальним процесом. Містить виклад навчальної дисципліни або її розділу відповідно до її логіки на машинному носії у текстовому, графічному, аудіо, відео форматах. В кінці кожної порції викладу навчальної дисципліни в даних системах учням надаються перевірочні завдання. На відміну від систем першого класу, в даних системах відповіді і дії учня впливають на подальший хід процесу навчання. Ступінь управління навчальним процесом безпосередньо залежить від ступеня адаптації системи під конкретного учня, тому навчальні системи даного класу поділяються на підкласи за ступенем їх адаптивності та способами реалізації адаптації:
    1. Автоматизована навчальна система (АОС) з лінійною моделлю навчання - структура представлення матеріалу на машинному носії є послідовною. Залежно від результатів перевірки учню надається чергова (наступна) порція навчального матеріалу або він повертається до додаткового вивчення попередньої порції. Система може мати всі або декількома властивостями мультимедійних систем 1 класу.
    2. Автоматизована навчальна система (АОС) з розгалуженою моделлю навчання - для кожної порції навчальної дисципліни в системі задано кілька варіантів викладу матеріалу, що розрізняються за ступенем подробиці, глибині викладу, а так само кілька варіантів запропонованих у кінці кожної порції перевірочних завдань з різними рівнями складності. Дана система адаптується по глибині, ступеня подробиці викладу досліджуваного матеріалу і складності перевірочних завдань, що дозволяє їй формувати індивідуальну траєкторію навчання. Реалізується параметрична та структурна адаптація.
    3. Автоматизована навчальна система (АОС) з адаптацією за формою викладу - учень має можливість вибирати форму викладу навчальної дисципліни: переважно або текстова, або графічна, або аудіо, чи відео форма. Система може мати всі або декількома властивостями АОС з розгалуженою моделлю навчання.
    4. Автоматизована навчальна система (АОС) з адаптацією за логікою викладу - контроль учня здійснюється на основі зіставлення моделей про предметну область вчителя (еталонної моделі) і учня. У даних системах реалізується структурна адаптація. Реалізується параметрична та структурна адаптація.
    5. Мультиагентна автоматизована навчальна система (АОС) з адаптацією по об'єкту та цілям навчання - управління навчальним процесом здійснюється колективом агентів, кожний з яких окремо має всі властивості навчальних систем попередніх підкласів. Колектив агентів складається щоразу під конкретного учня, під його мети навчання.

Мультиагентна автоматизована навчальна система (АОС) з адаптацією по об'єкту та цілям навчання - управління навчальним процесом здійснюється колективом агентів, кожний з яких окремо має всі властивості навчальних систем попередніх підкласів.

Важливо впровадження інформаційних технологій не підмінити простою автоматизацією тих чи інших складових процесу навчання, або звичайним перенесенням інформації з паперових носіїв на магнітні. Про використання інформаційної технології можна говорити, якщо:

  • вона задовольняє основним принципам педагогічної технологі (попереднє проектування, відтворюваність, послідовність, цілісність);
  • вирішує завдання, які раніше не були вирішені з будь яких причин;
  • засобом підготовки і передачі інформації у навчальному процесі є комп’ютер. [5]

 Негативними наслідками використання інформаційних технологій в навчально-виховному процесі можуть бути:

  • психобіологічні, що впливають на фізичний та психічний стан учнів;
  • культурні, що загрожують самобутності підлітків;
  • соціально-економічні, що створюють нерівні умови отримання якісної освіти;
  • етичні та правові, що призводять до безконтрольного копіювання і використання чужої інтелектуальної власності.

 Позитивним при використання інформаційних технологій є підвищення якості навчання за рахунок:

  • адаптації учнів до учбового матеріалу з врахуванням особистих можливостей;
  • доступ до розподілених банків інформаційних ресурсів, навчальних і контролюючих матеріалів;
  • підтримки активних методів навчання;
  • образній наочній формі представлення учбового матеріалу;
  • регулювання інтенсивності навчання;
  • навчальні і тренувальні матеріали можуть легко поновлюватися;
  • забезпечення on-line зв'язку між учнем і віддаленим вчителем;
  • розвитку самостійного навчання.

 Основні переваги нових інформаційних технологій мають стати основою у підтримці освітнього процесу. В таких умовах інформатизація освіти має бути керованою. В цьому контексті В. І. Гинецинський сформулював шість основних принципів організації педагогічних впливів:

  • результативності; педагогічний вплив має обов'язково передбачати досягнення попередньо наміченого результату;
  • ефективності - педагогічний вплив має здійснюватися таким чином, щоб намічений результат досягався з найменшими зусиллями та в найкоротший час;
  • об'єктивної орієнтованості змісту педагогічного впливу - необхідно враховувати новітні досягнення науки і практики;
  • собистісної орієнтованості; в якості кінцевого ефекту педагогічного впливу завжди повинна розглядатися конкретна особистість;
  • рефлексивності - проектувальник програми повинен розглядати самого себе, свої знання, ціннісні орієнтації, здатності як суттєвий фактор ефективності педагогічного впливу;
  • гармонійності - одиничний педагогічний вплив так повинно бути включено в систему інших педагогічних впливів, щоб сприяти досягненню загального ефекту - формуванню особистості

Керованість процесу інформатизації освітнього середовища висуває нові вимоги до педагогів. Поняття «інформаційна компетенція» та «інформаційна культура» стали професійно значимими в умовах впровадження інформаційно - комунікативних технологій. Першочерговим завданням закладів освіти є формування позитивно дієвого ставлення педагогів до систематичного застосування Інтернет та медіа технологій у педагогічній практиці. Результатами інформатизації освіти мають бути: розвиток змісту, методів і засобів навчання з метою піднесення їх до рівня сучасних стандартів; розвиток інформаційної культури людини, удосконалення управління освітою.


Список використаної літератури

  1. Бондар О. А., Кравчина О. Є., Оліфіра О. М. Інформаційна культура як складова професіоналізму методичного працівника. – [Електронний ресурс].
  2. Бухаркина, М.В. Моисеева, А.Е. Петров; Под ред. Е.С. Полат. -Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: Учеб. пособие для студ. пед. вузов и системы повыш. квалиф. пед. кадров / Е.С. Полат, М.Ю. - М.: Издательский центр “Академия”, 1999.
  3. Горобець Г.Г. Інформатикова педагогіка: перші кроки. Матеріали I-ої міжнародної конференції «Інформатикова педагогіка». Рига, 2005.
  4. Єльникова О.В., Університет менеджменту освіти АПН України Вимірювання рівня інформатизації навчального закладу
  5. Жалдак М.І., Лапінський В.В, Шут М.І. Комп’ютерно-орієнтовані засоби навчання математики, фізики, інформатики: Посібник для вчителів. – К.: – НПУ імені М.П.Драгоманова. – 2004. – 182 с.
  6. Інформатизація. – http://uk.wikipedia.org/wiki/
  7. Лапшина І. Впровадження компетентнісного підходу на уроках інформатики. //Інформатика 2008.-№17
  8. Модельный закон об информатизации, информации и защите информации Принят на двадцать шестом пленарном заседании Межпарламентской Ассамблеи государств – участников СНГ (Постановление N 26-7 от 18 ноября 2005 года). – http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
  9. Морев И. А. Образовательные информационные технологии. Часть 1. Обучение: Учеб. Пособие Владивосток: Изд-во Дальневосточного университета, 2004.-162 с.

Ватковська Марина Григорівна,
 проректор з наднових систем навчання та комунікації, 
завідуюча кафедрою управління інформаційно-освітніми проектами ДОІППО,
кандидат філософських наук, 
доцент

Серед проблем і труднощів, які виникають у контексті інформатизації системи освіти, необхідно насамперед виділити основні, що впливають на створення інформаційно - освітнього простору. Саме вирішення цих проблем зможе допомогти у будівництві сучасної моделі навчального процесу, що забезпечить підготовку учнів до життя у швидкозмінному інформаційному суспільстві. Це підготовка педагогічних працівників до розробки і використання інформаційно-освітніх продуктів; забезпечення технічної, методичної, освітньої та правової бази інформаційно-освітнього простору; розробка технологій їх взаємодії.

Інформаційно-комунікаційна компетентність є однією з ключових компетентностей сучасної освіченої особистості. Педагогічні працівники, завдання яких полягає у навчанні та вихованні молодих громадян інформаційного суспільства, з одного боку, самі повинні задовольняти критеріям нової інформаційної особистості, а з іншого - повинні володіти інноваційними технологічними інструментами і застосовувати їх у своїй професійній діяльності. Крім того, формування і розвиток інших базових компетентностей - соціально-політичної, комунікативної, соціокультурної, компетенції безперервної освіти - також неможливо здійснити в сучасних умовах без оволодіння інформаційно-комунікаційними технологіями [4, с. 56-63].

Освоєння інноваційних технологій і апаратних засобів, що їх реалізують (персонального комп'ютера, інтерактивної дошки або інших більш складних мультимедійних систем), розглядається багатьма педагогами як проста зміна технічної озброєності своєї праці. Однак технічна сторона, створюючи нову педагогічну ситуацію, неодмінно приводить до зміни ролі педагога в освітньому процесі, зміни його педагогічних поглядів і підходів, його готовності (або неготовності) передавати свої знання та досвід іншими методами та засобами. Це вимагає адаптації педагога до нових умов здійснення своєї професійної діяльності. При цьому він перестає бути єдиним джерелом інформації для учня, єдиним носієм дидактичних принципів. З іншого боку, педагог повинен організувати процес навчання таким чином, щоб перетворити традиційне освітнє середовище в сучасне, високотехнологічне, що відповідає вимогам інформаційного суспільства [1]. У цілому, це означає формування педагогічної культури нового типу, становлення якої неможливо без участі професійної самосвідомості педагога.

Таким чином, формування ІКТ-компетентності сучасного педагога, діяльність якого розвертається в умовах комплексної інформатизації системи освіти, багато в чому залежить від рівня його професійної самосвідомості.

Немає необхідності говорити про те, що професійна самосвідомість є важливою складовою, яка впливає на інноваційний розвиток особистості вчителя. Сучасний педагог має визнати свою роль, відчути себе активним учасником процесу інформатизації, прийняти на себе відповідальність за результати своєї інноваційної діяльності в даній галузі [5]. Це означає, що професійні компетентності сучасного педагога можуть бути сформовані і потім продуктивно застосовані тільки в тому випадку, якщо педагог усвідомлює, нехай не відразу і не завжди самостійно, що без оволодіння цими компетентностями він не зможе далі повноцінно реалізувати свої професійні амбіції на рівні, що відповідає сучасним вимогам.

Таким чином, ефективність освітнього процесу в умовах інформатизації системи залежить від ІКТ-компетентності педагога, яка включає не тільки використання технологій у навчальному процесі, а й розробку навчально-методичних матеріалів, створення особливої взаємодії освітнього призначення.

Під інформаційною взаємодією освітнього призначення, реалізованою на базі ІКТ, будемо розуміти діяльність, спрямовану на збір, обробку, застосування та передачу інформації,  яка здійснюється суб'єктами освітнього процесу (вчителями, учнями та засобами навчання, що створені з використанням ІКТ) і забезпечує психолого-педагогічний вплив, орієнтований на:

  • розвиток творчого потенціалу індивіда;
  • формування системи знань певної предметної області;
  • формування комплексу умінь і навичок здійснення навчальної діяльності з вивчення закономірностей предметної області.

Освітня інформаційна взаємодія у зв'язку із застосуванням засобів ІКТ серйозно змінюється. Використання інформаційно-комунікаційних технологій, які мають інтерактивність,  дає можливість здійснювати  інформаційну діяльність щодо збирання, обробки, продукування, передачі, тиражування інформації, у тому числі на базі розподіленого інформаційного ресурсу, подавати навчальну інформацію засобами комп'ютерної візуалізації.

Трансформація інформаційної взаємодії освітнього призначення в умовах використання засобів інформаційних та комунікаційних технологій відбувається за кількома напрямами, до яких можна віднести наступні.

Структура інформаційної взаємодії при обміні інформацією, при функціонуванні інформаційних потоків між суб'єктами освітнього процесу.

Традиційно взаємообмін інформацією відбувався між двома суб'єктами освітнього процесу (учнем і вчителем), які мали можливість здійснювати зворотний зв'язок. Із появою інтерактивних засобів навчання в інформаційну взаємодію включається третій суб'єкт (засіб навчання, що функціонує на базі ІКТ), і має можливість здійснювати зворотний зв'язок з першими двома. На даний період, коли є можливість використання розподіленого інформаційного ресурсу (наприклад, освітніх сайтів), інформаційна взаємодія (зі зворотним зв'язком) може здійснюватися з декількома партнерами, в різних режимах роботи в Інтернет, а в перспективі - в освітньому просторі.

Традиційно зміст інформаційної діяльності був обмежений обміном локальними обсягами навчальної інформації між двома суб'єктами освітнього процесу. Інформаційний обмін при цьому здійснювався конкретними порціями навчальної інформації від вчителя до учня і назад. Наприклад, вчитель пояснює, учень відповідає на запитання вчителя або розповідає те, що засвоїв. З появою інтерактивних засобів навчання в інформаційну взаємодію включається третій суб'єкт - засіб навчання, що функціонує на базі ІКТ, який має можливість здійснювати зворотний зв'язок з першими двома, і виступає не тільки партнером з інформаційного взаємодії, а й джерелом навчальної інформації значного обсягу і різного рівня як по складності, так і за змістом. При цьому зміст навчальної інформації учень може вибрати сам, відповідно до своїх вимог і рівня підготовленості. Інформаційна взаємодія здійснюється між суб'єктами освітнього процесу тими обсягами навчальної інформації та її змістом, які доступні учню як за складністю, так і за його вибором (в змістовному плані). В даний час, коли з'явилася можливість використання розподіленого інформаційного ресурсу Інтернет, зміст навчальної інформації при інформаційній взаємодії стає прерогативою вибору не тільки вчителя, а й учня. При цьому зміст навчальної інформації учень може черпати з розподіленого інформаційного ресурсу локальної та глобальної мереж [6, с.112-114].

Традиційно вид інформаційної діяльності учня був обмежений відомим набором: сприйняття (при прослуховуванні, перегляді) у процесі пояснення навчальним нового навчального матеріалу певного конкретного обсягу; запам'ятовування, заучування самим учнем, як правило, лише частини представленого навчального матеріалу; відтворення (вербально або в письмовій формі) засвоєного матеріалу. Поява інтерактивних засобів навчання забезпечує такі нові форми навчальної діяльності, як реєстрація, збір, накопичення, зберігання, обробка інформації про досліджувані об'єкти, явища, процеси; передача досить великих обсягів інформації, представлених в різних формах, управління відображенням на екрані моделей різних об'єктів, явищ, процесів.

Здійснюється також інтерактивний діалог не тільки з учителем, а  й із засобом навчання, що функціонує на базі ІКТ. Використання розподіленого інформаційного ресурсу Інтернет дозволяє здійснювати, крім перерахованих вище видів навчальної діяльності ще й пошук інформації, у тому числі  аудіовізуальної, в різних базах даних Всесвітньої мережі Інтернет в діалоговому режимі реального часу; самопредставлення у  мультимедійному середовищі; продукування інформації (діяльність зі створення інформаційного продукту); формалізацію інформації.


Таким чином, розгляд змін, що відбуваються в процесі освітньої інформаційної взаємодії у зв'язку з реалізацією можливостей засобів ІКТ, дозволяє вести мову про вдосконалення технології інформаційної взаємодії, що відбувається між учнем, вчителем та засобами інформатизації і комунікації.

Введемо поняття технології освітньої інформаційної взаємодії в умовах використання засобів інформаційних та комунікаційних технологій, під яким будемо розуміти сукупність детермінованих засобів і методів, реалізованих на базі сучасних інформаційних і комунікаційних технологій, для здійснення інформаційної взаємодії, реалізація якої забезпечує певний заданий результат. У розглянутому нами випадку - це педагогічний вплив, спрямований на досягнення певних освітніх цілей.

У зв'язку з тим, що стрімкий розвиток інформаційних та комунікаційних технологій, характерний для кінця минулого і початку нового століття, носить виключно інтеграційний характер і створює небачені раніше умови інформаційної взаємодії на основі інтерактивності та використання розподіленого інформаційного ресурсу глобальної мережі Інтернет, введемо поняття інформаційно-комунікаційного  середовища.

Інформаційно-комунікаційне середовище - сукупність умов, що забезпечують діяльність користувача з інформаційним ресурсом (у тому числі розподіленим інформаційним ресурсом), за допомогою інтерактивних засобів ІКТ, які  взаємодіють з ним як із суб'єктом інформаційного спілкування і особистістю [6, с.117].

Інформаційно-комунікаційне середовище включає: безліч інформаційних об'єктів і зв'язків між ними; засоби і технології збору, накопичення, передачі (транслювання), обробки, продукування та поширення інформації; власне знання; засоби відтворення аудіовізуальної інформації; організаційні та юридичні структури, що підтримують інформаційні процеси.  Суспільство, створюючи інформаційно-комунікаційне середовище, функціонує в ньому, видозмінює і вдосконалює його. У свою чергу, інформаційно - комунікаційне середовище сучасного суспільства постійно детермінується досягненнями науково-технічного прогресу, вдосконалення яких відбувається в наші дні буквально в експоненційному темпі. Наукові дослідження в різних галузях переконують в тому, що вдосконалення інформаційно-комунікаційного середовища суспільства ініціює формування прогресивних тенденцій розвитку продуктивних сил, зміну структури суспільних взаємин, взаємозв'язків і, перш за все, інтелектуалізацію діяльності усіх членів суспільства в усіх його сферах і, природно, у сфері освіти.

В даний час слід констатувати що настає етап реалізації можливостей відкритих освітніх систем, заснованих на вільному доступі вчителя, учня до розподіленого інформаційного ресурсу взагалі та ресурсу освітнього призначення, зокрема. Однак, у цьому варіанті головною особливістю відкритих освітніх систем є доступ користувача (в тому числі і учня) до глобальної, локальних комп'ютерних мереж, до розподіленого інформаційного ресурсу освітнього призначення, що знаходиться на різних накопичувачах і розподілених територіально. Інформаційна взаємодія в такій реалізації не має спільних для всіх користувачів правил користування інформаційним ресурсом, його обробки, транслювання, зберігання тощо. У цьому випадку можна вести мову про відкриті освітні системи, що функціонують в інформаційно-комунікаційному середовищі, яке не зорієнтоване  на якусь предметну галузь.

Розглянемо особливості таких відкритих освітніх систем, що функціонують в інформаційно-комунікаційному середовищі і мають при цьому доступ до розподіленого інформаційного ресурсу, звернення до якого можливе через Всесвітню інформаційну мережу Інтернет. Користувач має необмежений певними організаційними, змістовними чи іншого роду рамками вибір. Він на свій розсуд (або за дорученням вчителя) проводить відбір (наприклад, за заданими ознаками) навчального матеріалу, який його цікавить із розподіленого інформаційного ресурсу, користуючись різними можливостями відбору інформації, самостійно (або під керівництво) здійснює збір вибраної інформації, її передачу, тиражування, архівування і т.п. Користуючись інформаційним ресурсом Інтернет, учень може діяти довільно, здійснюючи вибір за власним смаком,або користується деяким, вже кимось сформованим, набором ознак (вказівок), за якими він  здійснює відбір інформації з величезного обсягу, що становить певний інформаційний ресурс освітнього призначення. Таким чином, особливістю відкритих освітніх систем, що функціонують на базі розподіленого інформаційного ресурсу мережі Інтернет, є вільний (хоча і невизначений за результатом) вибір або наявність заданої чи сформованої кимось системи ознак відбору інформації. Не менш важлива для відкритих освітніх систем такої реалізації постановка  проблеми і завдань як локального, так і глобального етапу навчання.

Описаний вище підхід має певні негативні аспекти, що визначаються неконкретністю і розмитістю змісту інформації, що знаходить учень в масиві розподіленого інформаційного ресурсу. Йому потрібна серйозна підготовка для здійснення навігації у «морі» інформаційного ресурсу Інтернет,   адреси відповідних сайтів, можливість орієнтації в них. В іншому випадку «відкритість» освітньої системи зводиться до тривалих пошуків учнями потрібної їм інформації, а інформаційна взаємодія - до системи «копіювати-вставити», що не завжди призводить до очікуваного результату навчання.

Досягнення останнього десятиліття в галузі створення і розвитку принципово нових педагогічних технологій освітньої інформаційної взаємодії з використанням засобів інформаційних та комунікаційних технологій дозволяють прогнозувати реалізацію принципово нових видів інформаційної взаємодії між учнями, вчителями і засобами інформатизації і комунікації. Вона орієнтована: на виконання різноманітних видів самостійної діяльності з об'єктами предметного середовища, представленими на екрані, їх моделями; на дослідження поведінки таких моделей; розгляд імітацій досліджуваних явищ або процесів. А також на пошук, передачу / транслювання, обробку необхідних інформаційних ресурсів (текстових, аудіовізуальних та ін.). Сучасна організація Всесвітньої інформаційної мережі та її інфраструктура роблять можливим доступ користувача до Інтернету як з метою отримання будь-якої аудіовізуальної інформації та її подання на інформаційних носіях, так і з метою організації інформаційної взаємодії з інтерактивними джерелами розподіленого інформаційного ресурсу. При цьому можна констатувати необмежене розширення   використання інформаційного ресурсу, оскільки користувач звільняється від залежності жорсткого диска або набору гнучких дисків, тобто обмеження обсягом переданої або скачаної інформації. Розширюється можливість користувача в області управління мережевими засобами, інформаційними ресурсами, вилучення різних додатків, необхідних для вивчення або дослідження закономірностей тієї чи іншої предметної галузі.

Крім того, залученість до інформаційно-комунікаційного середовища визначає можливість взаємодіяти з  безліччю інформаційних об'єктів, реалізувати встановлені зв'язки між ними, використовувати засоби збору, накопичення, передачі, обробки інформації про об'єкт, що дозволяє здійснювати продукування нової інформації, а в більш досконалому випадку - інформаційного ресурсу освітнього призначення.

Такий рівень інформаційної взаємодії визначає наявність високоорганізованої інформаційно-комунікаційної предметного середовища, що впливає на всі аспекти освітнього процесу.

Визначимо інформаційно-комунікаційне предметне середовище як сукупність умов, що сприяють виникненню і розвитку процесів навчальної інформаційної взаємодії між учнем, викладачем і засобами ІКТ, формуванню пізнавальної активності учня, за умови наповнення компонентів середовища предметним змістом; а також забезпечують здійснення діяльності з інформаційним ресурсом в деякій  предметній галузі; інформаційну взаємодію між користувачами за допомогою інтерактивних ІКТ, що взаємодіють з користувачем як з суб'єктом інформаційного спілкування і особистістю; інтерактивну інформаційну взаємодію між користувачем та об'єктами предметного середовища, що відображає закономірності та особливості відповідної предметної галузі.

Інформаційно -комунікаційне предметне середовище включає сукупність програмно-апаратних засобів та систем, комп'ютерних інформаційних (локальних, глобальної) мереж та каналів зв'язку, організаційно-методичних елементів системи освіти та прикладної інформації про предметну галузь.  Функціонування інформаційно-комунікаційного предметного середовища визначається наступними факторами: здійсненням інформаційної взаємодії користувача (користувачів) як між собою (в рамках освітніх взаємодій), так і з екранними образам досліджуваних об'єктів, навчальними  сюжетами, які відбуваються і розвиваються на базі використання розподіленого інформаційного освітнього ресурсу даної конкретної предметної області; можливістю працювати в умовах реалізації вбудованих технологій навчання, орієнтованих на навчання закономірностям даного конкретного предмету.

Так, з одного боку, в умовах роботи освітньої установи, у тому числі і школи, мережа повинна обслуговуватися за принципом максимального завантаження, в той же час, зберігаючи встановлені вимоги розкладу і режиму життєдіяльності навчального закладу. Це, по суті, виникнення певного феномену, невідомого в сучасному діловому суспільстві.

З іншого боку, методика викладання навчальних предметів і кабінетна система, що вже утвердилися в умовах застосування комп'ютерів, і розраховані на процес викладання певної навчальної дисципліни, не припускали в обов'язковому порядку використання інформаційних мереж.  Проте їх застосування у всіх ланках системи безперервної освіти (дитячі садки, школи, середні та вищі професійні навчальні заклади) шириться досить значними темпами, про що свідчать як вітчизняні, так і зарубіжні дані. Це також є певним феноменом педагогічної практики їх використання.


Література

  1. Андреев А. А. Прикладная философия открытого образования: педагогический аспект / А. А. Андреев, В. И. Солдаткин. – М. : РИЦ «Альфа» МГОПУ им. М.А.Шолохова, 2002. – 168 с.
  2. Балл Г. О. Гуманізація освіти як джерело особистісної свободи / Г. О. Балл // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник / [ред. кол. Н. Софій та ін.]. – К. : Контекст, 2000. – 336 с.
  3. Колин К. К. Философские и научно-методологические проблемы современной информатики / Колин К. К.// Открытое образование, 2007. № 3 (62). - С. 54-59.
  4. Компетентнісний підхід у сучасній освіті : світовий досвід та українські перспективи : Бібліотека з освітньої політики / [МОНУ; авт.: Н. М. Бібік, Л. С. Ващенко, О. І. Локшина та ін.; заг. ред. О. В.Овчарук]. – К. : К.І.С, 2004. – 112с.
  5. Меламуд В. Э. Информатизация образования как условие его модернизации / В. Э. Меламуд. – М. : Московский психолого-социальный институт, 2004. – 464 с.
  6. Роберт И.В. Теория и методика информатизации образования ( психолого-педагогический и технологический аспекты) / Роберт И.В. – М. : ИИО РАО, 2008. – 274 с.

Людмила Харлаш,
завідуюча науково-дослідною лабораторією
інтенсивного і дистанційного навчання ДОІППО

Один з найвідоміших і найтитулованіших американських журналістів Томас Фрідман вважає, що “…Cвітова економіка вступила в третю стадію глобалізації, яка принципово відрізняється від попередніх…” [1].

Перший етап цієї глобалізації почався разом з відкриттям Америки Колумбом і завершився одночасно з XVIII століттям. У ті часи головними конкурентами були окремі країни, які боролися один з одним за ресурси та ринки.

Друга фаза глобалізації розтягнулася на 200 років, інакше кажучи, з 1800 року по 2000 рік. У XIX столітті основною причиною економічної інтеграції стало швидке зниження вартості перевезення вантажів, викликане появою парового торгового флоту і масовим будівництвом залізниць. Цей чинник продовжував діяти і після 1900 року, проте на перше за значимістю місце поступово вийшло радикальне здешевлення передачі інформації, обумовлене розповсюдженням телефонного та телеграфного зв'язку.

Потім настала ера електронних комунікаційних технологій, систем супутникового зв'язку і оптоволоконних мереж. Друга половина XX століття стала свідком народження справді світової економіки, де ключовими учасниками гри були вже не держави, а транснаціональні корпорації, які на практиці визначали її правила і стежили за їх виконанням.

Фрідман вважає, що унікальність сучасної ситуації полягає в тому, що індивідууми і невеликі групи людей вперше за всю історію людства отримали можливість співпрацювати і конкурувати на світовому ринку в якості повноцінних і повноправних виробників і споживачів товарів і послуг [1].

Шанси на успіх людини або мініколектива (спільноти) визначаються не громадянством та місцем проживання, а освітою, здібностями, завзятістю, винахідливістю та доступом до світової комунікаційної системи [3].

Деніел Белл, американський соціолог і публіцист, засновник теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства, зазначав, що головним продуктом виробництва інформаційного суспільства є інформація та знання, які в значній мірі збільшуються в єдиному інформаційному просторі. В такому випадку найбільш цінними якостями працівника виступають рівень освіти, навчаємість, креативність, здібність до неперервного самовдосконалення та підвищення кваліфікації протягом всього життя. Проте сьогодні найбільш поширена класно-урочна освітня система, яка створена Яном Каменським в епоху становлення індустріального способу організації суспільства, де від працівника вимагалось в першу чергу вміння виконувати визначені керівником незначні операції, працювати по раніше ким-то створеній програмі.

Сучасний постіндустріальний етап розвитку суспільства уявляє протиріччя з класно-урочною парадигмою.

Метою освіти в постіндустріальному суспільстві є створення умов для більш повного розкриття особистісного потенціалу кожного, хто навчається, розвиток у нього навичок самоосвіти, умінь приймати відповідальні рішення у ситуації вибору [5].

Інтернет, як фізична сукупність пов’язаних між собою комп’ютерів, давно вже перетворився у феномен культури і, частково, в освітню середу, тому аналогії між освітніми системами та мережею Інтернет є достатньо глибокі.

Професор Університету штата Канзас Майк Уеш сформував деякі базові ідеї нового підходу до освіти. Перше, на що звернув увагу Майк Уеш, стала доступність знань в сучасному світі та отримання їх у будь-якому місці. «Знання буквально «в повітрі». І все, що потрібно людині для отримання доступу до всього корпусу знань, це пристрій та вміння їм користуватися». Так, як спланована класна кімната в закладах освіти, передбачає ставлення до інформації як «до свого роду рідкості». І що на кафедрі повинен знаходитися експерт, який передає інформацію учням. А вони сидять в кімнаті з порожніми головами і тільки й чекають, коли їх наповнять цією інформацією» [7].

Ще один важливий момент – поширення Веб-2.0 технологій та інші відкриття, які робляться сьогодні, на думку Майка Уеша, ведуть до формування певного етосу, заснованого на співпраці та активній участі. «Чим більше ми розуміємо, що цифрова інформація всюди, що всі ми постійно зв'язані, тим очевидніше стає те, що ніхто з нас більше не годиться на роль мудреця за кафедрою. Ніхто не може бути «розумніший за всіх». Ми всі одночасно вчителі та учні. Ми велика спільнота вчителів та учнів, де кожен вчиться у іншого і вчить іншого. І сучасні діти, активно беруть участь у цьому масовому співробітництві, вимагають і заслуговують того, щоб ми принесли це розуміння в аудиторії і класи». Для цього, як каже Майк Уеш, нам треба «поглянути на клас як на можливість народження колективного розуму. І тоді ми дозволимо студентам і учням самим вивчати цей насичений інформацією простір, знаходити, критикувати і, навіть, створювати нову інформацію» [2].

Отже, соціальні зміни спонукають школу до постійного вдосконалення. А відкриття, зроблені в області інтернет-технології, створюють вагомі передумови для того, щоб ці зміни стали реальністю: поєднання Веб-2.0 технологій і сучасних методів освіти непросто веде до істотного посилення самих методів, але і відкриває шлях для створення особливого освітнього середовища, заснованого на співпраці [6].

Новий термін Веб-2.0 ввів письменник, засновник і генеральний директор видавництва комп'ютерної літератури O'Reilly Media Тім О'Рейлі, який у 2005 році опублікував знакову статтю «Що таке веб 2.0». На прикладі середовища Wiki відкрилася можливість брати участь у створенні нових web-продуктів практично для всіх користувачів інтернету. Будь-яка людина може стати співавтором Вікіпедії – відкритої енциклопедії, яка складається усіма користувачами на всіх мовах світу. Кожен може створити новий розділ, нову статтю, замітку, виправити помилку у вже існуючої, додати щось, прокоментувати... [7]

Ще одну особливість Веб-2.0 Тім О'Рейлі розкрив на прикладі блогосфери. У блогах кожна людина вільна не тільки висловити свою думку з приводу і в будь-якій формі, але і залишити «сліди», що дозволяють знайти його повідомлення тим, кому цікава певна тема або її окремі аспекти. Більше того, в блогах є можливість легко посилатися на конкретні записи в інших журналах і обговорювати їх. Таким чином, з виникненням блогосфери з'явилася 


надзвичайно насичена середа інформаційної взаємодії, де кожен може створити новину або обмінятися новинами з іншим блогером, що знаходяться в будь-якому куточку земної кулі.

Важливо відзначити, що це не просто технологія, це певний концептуальний підхід до організації діяльності. Веб-2.0 виходить з того, що найцінніші речі створюються в процесі об'єднання зусиль безлічі людей, тобто в процесі спільної колективної творчості. Особливий акцент тут робиться на сутнісній діалогічності людського світу і на подобу глобального мозку. Потужний сплеск блогосфери віддзеркалює те, про що люди думають і чому приділяють увагу...Колективна увага до блогосфери сама по собі стала оцінкою якості контенту.

Ці ідеї виявилися дуже співзвучні сучасним педагогічним підходам: методу проектів, кейс-методу, ситуативному навчанню, школі-парку, педагогіці співробітництва. А оскільки розвиток інтернет-технологій відкрив нові можливості для реалізації цих ідей, то технологічні новації дуже швидко помітили і вони були «взяті на озброєння» педагогами, які вміють творчо мислити. Наприклад, середовище wiki вчителі стали використовувати для реалізації соціальних та навчальних проектів, для методичного забезпечення навчального процесу, вирішення деяких освітніх проблем. Також були зроблені спроби переосмислити принципи Веб-2.0 в його «проекції» на педагогічну діяльність.

Крім вікіпедій з’являються нові освітні вікі: http://wiki.iteach.com.ua, http://www.eduwiki.uran.net.ua, http://wiki.ciit.zp.ua, http://wiki.moodle.dp.ua

Інформаційні технології вирішують багато завдань у сфері освіти але вони не вирішують завдання наповнення освітніх ресурсів якісним змістом! Розробники сучасних освітніх технологій пропонують педагогам гарні рішення, насичені мультимедіа і анімацією. Вчителі не задіяні в їх розробці, відсутня методична підтримка, вони не зістиковані з програмою навчання – в підсумку ці "іграшки" не приживаються в освітньому процесі. Дуже багато говориться про ті речі, яких просто не існує. Ось тому-то Веб-2.0 стукається в освіту, і вже багато педагогів відкрили йому двері.

Список використаних джерел

  1. Фридман Т. Плоский мир. Краткая история XXI века. – М. АСТ, АСТ Москва, Хранитель, Мидгард, 2007 г., 608 с.
  2. Анна Левинсон, Плоский мир: краткая история двадцать первого столетия - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.annalevinson.com/other/world-is-flat.html
  3. Иноземцев В. Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы. — М.: Логос, 2000.
  4. Александр Гольдин.  Образование 2.0: взгляд педагога. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.computerra.ru/readitorial/393364/. – Заголовок з екрану
  5. Веб 2.0. - Википедия — свободная энциклопедия.—- [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Web_2.0. - Заголовок з екрану.
  6. Анатолий Витковский. Образование. Версия 2.0. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ps.1september.ru/view_article.php?ID=201001214 - Заголовок з екрану
  7. Александр Наумов. Образование 2.0 стучится в дверь… откроем? - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://offline.computerra.ru/2008/760/388331/ - Заголовок з екрану

Бутурліна Оксана Василівна,
науковий співробітник кафедри управління
інформаційно-освітніми проектами ДОІППО

Учні всього світу мріють про те, щоб не ходити до школи і забути, що таке домашня робота. Але так неможливо. Проте сьогодні вони вже можуть самі складати розклад занять, обирати рівень складності завдань і навіть вчителя. Все це стало реальним з виникненням освітніх мереж та дистанційної форми навчання. Інтернет  пропонує ресурси, які дозволяють отримувати освіту незалежно від місця знаходження. Створення віртуальних навчальних середовищ як для вчителів так і для учнів стає звичним явищем. Електронна школа – одне з них, де навчання відбувається через мережу Інтернет. Це нова форма надання освітніх послуг, яка відповідає вимогам часу.

Інформаційні освітні мережі, на сайтах яких розміщені методичні та інформаційні матеріали, уроки, інноваційні розробки тощо, спрямовані на учнів (різного віку), учителів, освітян, батьків та різних верств населення. Завдяки ресурсам таких мереж надається можливість отримати он-лайн навчання, підвищити свій фаховий рівень або знайти необхідну інформацію з вивчення та використання ІКТ.

Країни-члени Євросоюзу визначили спрямованість розвитку своїх систем освіти до 2010 р. у спільному документі «Підготовка цифрового майбутнього Європи. План дій до 2010 року» [18], де встановлено, що в інформаційному суспільстві сьогодення і майбутнього віддається значна перевага використанню ІКТ на всіх рівнях нашого життя, тому підвищення рівня якості освіти завдяки мультимедія та інтернет-технологіям визначено одним із пріоритетів розвитку систем освіти країн Європейського співтовариства. Практично всі уряди зарубіжних країн, які входять до ЄС, висловили впевненість у тому, що всі школи, якщо не всі класи, повинні бути оснащені комп’ютерами, усі вчителі повинні використовувати комп’ютерні та ІК технології, опановувати нові методи та технології навчання. Середня освіта повинна включати оволодіння комп’ютерною грамотністю, ІКТ як у процесі навчання, так і в повсякденному житті.

У Резолюції ЄС з упровадження Плану дій 2005 еЄвропа (eEurope 2005 Action Plan ) [21] одне з найважливіших місць займає впровадження електронного навчання (e-learning), яке повинно бути, на думку членів ЄС, одним із головних напрямів у сучасній освіті, тому що воно розширює рамки для отримання освіти для всіх без виключення учнів, а також надає можливість отримати освіту або навчання впродовж усього життя.

Зарубіжні освітяни під електронним навчанням розуміють «використання новітніх мультимедійних технологій та Інтернет з метою підвищення якості навчання завдяки підтримці доступу до інформаційних ресурсів та сервісів, так само як і завдяки можливості обміну досвідом та співпраці» [7].

Розвиток е-навчання є однією з головних цілей Програми технологій інформаційного суспільства, яку затвердили країни Європейського Союзу [7]. На думку європейських учених, які проводять дослідження у цьому напряму, е-навчання, яке базується на використанні комп’ютера та відповідає всім принципам педагогіки, повинно використовуватися у навчальному процесі.

Прискорені темпи комп’ютеризації та використання ІКТ у навчальному процесі середньої школи хоча і є досить показовими, але й залишаються актуальними і для США. Дослідження Національного центру із статистичних даних в освіті показали, що порівняно з 35% у 1994 році, восени 2005 року вже приблизно 100% громадських шкіл в Америці мали доступ до Інтернету. Безпроводове підключення до Інтернету мають 45% громадських шкіл порівняно з 32% в 2003 році [15].

Також постійно знижується співвідношення кількості учнів, які мають доступ до комп’ютера в процесі навчання: з 12,1 до 1 у 1998 році, 4,4 до 1 у 2003 році, з 3,8 до 1 у 2005 році. Але, як і для більшості країн світу, проблемою системи освіти США залишається підвищення рівня комп’ютерної та ІКТ грамотності вчителів, що сприятиме поширенню використання ІКТ у школі з великої кількості предметів.

Федеральні закони Російської Федерації, які регулюють процес інформатизації країни, регіональні нормативно-правові акти з проблем інформатизації, положення та постанови Росії, закони України щодо інформатизації враховують висновки та напрями, які були прийняті Окінавською Хартією глобального інформаційного суспільства [17] у липні 2000 року. В Окінавській Хартії було наголошено, що «Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) є одними з найбільш важливих чинників, що впливають на формування суспільства двадцять першого століття. Їх революційна дія стосується способу життя людей, їх освіти і роботи, а також взаємодії уряду і самого суспільства. ІКТ швидко стають життєво важливою стимул-реакцією розвитку світової економіки».

Одними з ключових напрямів були визначені:

  • розробка інформаційних мереж, що забезпечують швидкий, надійний, безпечний і економічний доступ, які б відповідали конкурентним ринковим умовам та новітнім мережним технологіям, їх обслуговування і використання;
  • розвиток людських ресурсів, які б відповідали вимогам інформаційного суспільства, шляхом освіти та освіти впродовж життя, забезпечення зростаючого попиту на фахівців в області ІКТ».

Інтегруючись у європейський простір, ураховуючи процеси глобалізації та інтеграції, політика розвитку української освіти теж спрямована на інформатизацію освіти, упровадження та вдосконалення інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховний процес, що затверджено діючими урядовими документами.


 Для більш швидкого та вдалого використання ресурсів інформаційних освітніх мереж у навчальному процесі загальної середньої школи необхідно подальше вивчення здобутків та кращих прикладів, які вже є в освітньому Інтернет-просторі. Використання позитивного зарубіжного досвіду прискорить та надасть нові інноваційні ідеї та пропозиції щодо розробок та розвитку вітчизняних освітніх ІКТ та допоможе українським освітянам в їх роботі.

Інформаційні освітні мережі GlobalSchoolNet, Happychild, Educared та інші, які вже практично перетворилися на глобальні, уже існуючи декілька років, охоплюючи все більшу кількість вчителів та учнів по всьому світу, створюючи віртуальні спільноти та поступово глобальне навчальне середовище, накопичують та розповсюджують методичні матеріали, уроки з великої кількості гуманітарних предметів, надаючи можливість обмінюватися досвідом, отримувати знання, а також навчаючи дітей спілкуватися, працювати в команді, отримуючи необхідні сьогодні навички цифрової грамотності, навчаючись використанню ІКТ як для навчання, так і в різних життєвих ситуаціях.

Аналізуючи процес розвитку таких освітніх мереж, можна зазначити, що він спрямований на:

  • інтегрування їх ресурсів у навчальні процеси,
  • розвиток освітніх технологій навчання;
  • обмін досвідом між учителями та учнями з приводу як самих предметів, так і використання ІКТ;
  • створення інноваційних підходів навчання та їх втілення у реальність завдяки використанню ІКТ;
  • створення віртуальних навчальних середовищ та спільнот;
  • створення глобального освітнього простору.

Позитивний досвід використання матеріалів, ресурсів та можливостей освітніх мереж у навчальному процесі, який отримали та отримують освітяни зарубіжних країн, постійно спонукає до подальшого їх розвитку та інтегрування. Найбільш популярними серед учителів та розвинутими з точки зору розміщення навчальних матеріалів можна визначити декілька постійно діючих освітніх мереж.

Так, наприклад, у Великобританії існує і має великий вплив на розвиток та формування освітньої політики не тільки своєї країни, але й інших європейських країн, освітній інформаційний ресурс БЕКТА [26], створений з метою спрямування, допомоги та ефективного використання інноваційних технологій у навчанні та повсякденному житті, проведення наукових досліджень. БЕКТА спрямована на підтримку учнів будь-якого віку в отриманні необхідної освіти та навичок з використання інформаційно-комунікаційних технологій, обмін досвідом між ними та відкриття для них самих, завдяки цьому, потенціалу, який вони мають.

Матеріали надаються як для вчителів, так і для учнів, зважаючи на те, що зацікавлені батьки також зможуть отримати потрібну їм інформацію або навіть пройти навчання разом зі своєю дитиною. З метою підвищення рівня навчання за підтримки уряду БЕКТА широко розвиває проект Національні стратегії, спрямований на покращення стандарту загальної середньої школи Великобританії [26]. На цей час проект знаходиться на Третій стадії, яка є важливою частиною трансформації середньої освіти Великобританії, маючи на меті не тільки відповідати викликам сучасності, але й потребам кожної окремої дитини. Особлива увага приділяється дітям віком 11–14 років, коли закладається мотивація для продовження освіти та освіти впродовж усього життя. Ця стадія охоплює практично всі предмети, які викладають у середній школі Великобританії. Вона забезпечує основу для професійного розвитку через школу та робить акценти на викладанні та навчанні.

Стратегія підтримує особистісно орієнтоване навчання, у процесі якого особлива увага приділяється:

  • особисному підходу до навчання, мотиваціям та потребам кожного окремого учня;
  • оцінці якості отриманого навчання;
  • перетворенню процесу навчання, уроків у більш цікаву та сучасну форму викладання;
  • підтримці учнів, якщо виникає така потреба, поза школою.

Однією з головних цілей БЕКТА вбачає зробити он-лайн навчальне середовище, створене мережею, найбезпечнішим для дітей та студентів з усього світу, створюючи команди школярів та студентів, які б слідкували за безпекою електронного простору та створювали відповідний план дій щодо його виконання.

Залучення якомога більшої кількості вчителів є одним із пріоритетів роботи мережі. Таке відповідальне ставлення до підготовки вчителів як з отримання ними відповідних умінь, навичок та опанування технологіями, так і з використання ІКТ у навчальному процесі, має велике значення для країни.

Втілюючи у життя свої розроблені технології, програми, які мають підтримку не тільки на державному рівні, але й в інших системах освіти зарубіжних країн, мережа досягла високого рівня та зарекомендувала себе як одну з провідних у світі, що займається розвитком та втіленням у життя ІКТ у сфері освіти.

Уваги заслуговує й Шотландська мережа Навчання та викладання, використовуючи технології (Learning and teaching with technology) [27], спрямована на підготовку дітей віком від 3 до 18 років до життя у ХХІ столітті, надаючи їм можливість отримати та вдосконалити сучасні навички та вміння завдяки навчанню та використанню ІКТ, отримуючи он-лайн навчання через мережу, надаючи он-лайн ресурси для вчителів шотландських шкіл тощо.

Американська мережа ISTE (The International Society for Technology in Education) [12] – Міжнародне Суспільство для Технології в Освіті – спрямована на покращення професійного рівня вчителів, розвитку інноваційних підходів та інформаційно-комунікаційних технологій у сфері освіти, охоплюючи всі рівні загальної середньої школи, навчаючи не тільки вчителів, але й учнів ефективно використовувати ІКТ в процесі навчання та викладання. На цей час до мережі входять більш ніж 85 000 професіоналів з освіти з усього світу. Зважаючи на неминучі зміни в освітніх процесах країн світу, мережа надає можливість узагальнити вже отриманий досвід з використання ІКТ іншими освітянами, зробити висновки та визначити напрями щодо подальшого розвитку систем освіти різних країн світу, надаючи рекомендації політикам та адміністраторам з освіти, а також допомагає отримати необхідну інформацію будь-кому щодо використання ІКТ у своїй професійній діяльності.

Відома іспанська освітня мережа EDUCARED [10] охоплює інтереси учнів, учителів, батьків, науковців та адміністраторів освіти. Основною метою мережі є використання інноваційних освітніх технологій та ІКТ у навчальному процесі загальної середньої та вищої школи, обмін досвідом та втілення найбільш вдалих розробок у практику, подальший розвиток ІКТ в освіті, обговорення наукових освітніх досліджень та розробок щодо освітніх ІКТ.

Мережа ініціює та проводить освітні проекти, пропонує приклади найбільш вдалих уроків з використання ІКТ, розміщує наукові та практичні матеріали щодо освітніх інновацій, створює віртуальні спільноти вчителів, учнів, батьків.

Відома та популярна серед дітей усього світу освітня мережа HappyChild [2], яка з 1999 року працює для дітей дошкільного та шкільного віку, використовуючи Інтернет-технології для проведення своїх віртуальних навчальних проектів. На її сторінках розміщені он-лайн ресурси з вивчення англійської мови, математики, географії тощо. Основною метою мережі є не тільки надати навчальний матеріал відповідно деяких предметів, але й навчити дітей спілкуванню, толерантності, взаємодопомоги через спільні проекти, які вона пропонує. Інформаційно-комунікаційні технології є основним інструментом в роботі мережі.

Пріоритетом свого подальшого розвитку, як Навчання для 21-го століття, визначила глобальна освітня мережа GlobaSchoolNet [1]. До її освітніх проектів залучаються люди з усього світу, які хочуть оволодіти навичками письменності та комунікативності, співпраці в команді. Метою роботи мережі є підготувати нинішніх учнів до дорослого життя, навчити їх толерантному відношенню до інших та бути готовими гідно, повноцінно та ефективно використати свій потенціал у майбутньому глобальному суспільстві. Робота мережі базується на використанні новітніх ІКТ.

Створення, розвиток та використання ІКТ у навчально-виховному процесі загальної середньої школи спостерігається в багатьох країнах світу, включаючи системи освіти пострадянських країн, до яких належить й Україна. Найбільше є освітніх сайтів і порталів, на сторінках яких накопичується, обговорюється та розповсюджується освітня інформація, методичні матеріали, програми, уроки з різних предметів тощо. Найбільш популярними, наприклад, у Росії можна назвати такі освітні он-лайн ресурси як: портал Федерації Інтернет-освіти (http://www.fio.ru), освітня мережа REDLINE (http://www.redline.ru/redline/index.htm), мережа Творчих вчителів (http://www.it-n.ru/), Мережне об’єднання методистів (http://teacher.fio.ru), Російський загальноосвітній портал ( http:// www.school.edu.ru) та багато інших.


В Україні є Освітня мережа України (http://www.ednu.kiev.ua/), Освітній портал (http://www.osvita.org.ua/), Освітній портал «Діти України» (http://www.children.edu-ua.net/documents), Інформаційний портал (http://www.school.kiev.ua/) та багато інших. Практично всі сайти та портали інформаційні за своїм змістом. Вони постійно оновлюються та розвиваються.

Використання інформаційних освітніх мереж як інструменту для викладання різних предметів (англійської мови, географії, історії, громадянської освіти астрономії тощо), створення єдиного інформаційного освітнього середовища є важливою тенденцією розвитку освіти ХХІ століття.

В 2010-2011 році в Дніпропетровській області  започатковано проект «Електронна школа», який має на меті створення відкритого освітнього ресурсу для організації дистанційного навчання в системі додаткової та основної освіти відповідно до Державного стандарту. Проект розробляється групою науковців кафедри управління інформаційно-освітніми проектами Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (зав. кафедрою, проректор М.Г. Ватковська).

«Електронна школа» - інноваційне освітнє середовище, спрямоване на забезпечення рівного доступу до високоякісних освітніх послуг на основі  застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини. Організатори проекту вважають впровадження та підтримку активного використання дистанційних освітніх технологій   одним  із шляхів удосконалення освітнього середовища.

Контент «Електронної школи» містить тексти лекцій, медіа-уроки, інтерактивні тексти, тренажери, словники, віртуальні лабораторії, корисні посилання та ін. Користувачі можуть взяти участь в on-line уроках, конференціях, навчальних форумах за участю мережевих викладачів. Розвиток і постійне вдосконалення ресурсу здійснюється силами творчих освітян Дніпропетровщини.

Головною метою створення електронної школи є:

  • створення єдиного освітнього простору  в регіоні.
  • забезпечення  рівного доступу до освітніх ресурсів незалежно від місця проживання, соціального статусу, стану здоров’я споживачів освітніх послуг шляхом використання сучасних інформаційних технологій та телекомунікаційних мереж і надання умов для реалізації громадянами свої прав на освіту.
  • створення умов для всебічної реалізації особистості учня в умовах сучасного освітнього середовища.
  • підвищення кваліфікації працівників освітньої галузі з використанням дистанційних технологій та розповсюдження кращого педагогічного досвіду, шляхом залучення до роботи в «Електронній школі».

Основні завдання електронної школи:

  • Вивчення, адаптація та поширення нового педагогічного досвіду в галузі інформаційних технологій .
  • Оновлення змісту навчання та методів викладання дисциплін і розповсюдження знань.
  • Приведення системи освітньої роботи у відповідність до потреб дитини, сім’ї.
  • Створення спеціалізованого інформаційно-освітнього середовища (бази освітніх електронних ресурсів) для надання комплексу  освітніх послуг широкому колу споживачів та постійне їх обслуговування.
  • Створення єдиного електронного освітнього контенту і забезпечення формування єдиного освітнього інформаційного середовища в регіоні.
  • Створення безперешкодного доступу освітніх закладів та дітей з особливими освітніми потребами до мережевих ресурсів.
  • Забезпечення психолого-педагогічного супроводу навчання учня в умовах дистанційної школи «Електронна школа».
  • Надання консультативної допомоги сім’ям, які використовують освітній ресурс, та залучення батьків до розроблення індивідуальних планів та програм навчання.
  • Підвищення інтересу учнів до навчання.
  • Надання методичної допомоги вчителям у викладанні предметів.
  • Виявлення та підтримка обдарованих талановитих дітей, розвиток їх творчого потенціалу.

Принципи створення і функціонування електронної школи

  1. Відкритість інформаційних ресурсів та організація навчальних процесів для всіх учасників системи дистанційної освіти з використанням телекомунікаційних мереж.
  2. Науковість  (розробка теоретико-методологічних основ організації дистанційного навчання,  програмно-методичного інструментарію, аналіз і моніторинг результатів впровадження  інноваційної форми надання освітніх послуг,  оцінка ефективності технологій, що використовуються для досягнення позитивного результату, проведення незалежної експертизи).
  3. Демократизація: рівність, інклюзія та відсутність дискримінації.
  4. Право на якісну освіту.
  5. Гнучкість освітньої системи дозволяє отримати освіту відпо­відно до потенційних можливостей особистості.
  6. Варіативність навчальних планів, освітніх програм – організація особистісно орієнтованого навчального процесу.
  7. Безперервність і наступність освіти.
  8. Психолого-педагогічний супровід.
  9. Адаптація і інтеграція в сучасному світі — це соціалізація відповідно до змісту загальноосвітньої та відповідної індиві­дуальної програми.
  10. Диференційований та індивідуалізований ний підхід в організації навчання.

Створення електронної школи не перешкоджає діяльності освітніх навчальних закладів і побудоване на принципах співпраці для  досягнення загальної мети – якісної освіти.

Група розробників сподівається, що створення Електронної школи дасть можливість створити єдине освітнє інформаційне середовище  в регіоні, оновить зміст навчання, методи викладання та розповсюдження знань, сформує авангард вчителів нового покоління, носіїв нової інформаційної культури.

В майбутньому електронна школа - це ліцензований освітній заклад нового типу, що має офіційний статус  державного, і дає можливість отримувати освіту в формі екстернату за програмами 5-9, 10-11 класів (в тому числі і інтенсивно)  дистанційно, в мережі Інтернет.

Список використаних джерел:

  1. Глобальна шкільна мережа Global School Network. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.globalschoolnet.org/index.html. – Заголовок з екрану.
  2. Глобальна освітня мережа HappyChild. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.happychild.org/. – Заголовок з екрану.
  3. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – Київ: Либідь, 1997. – 376 с.
  4. Дакарський план дій (Dakar Framework for action) [Електронний ресурс]: Портал ЮНЕСКО. – Режим доступу: http://www.unesco.org/education/efa/ed_for_all/dakfram_eng.shtml.
  5. ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці» на 2006–2010 роки [Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1153-2005-%EF.
  6. Державний стандарт базової і повної середньої освіти [Електронний ресурс]: Сайт Міністерства освіти і науки України. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/education/average/drzh_stand.doc.
  7. 7. Європейське інформаційне суспільство (тематичний портал) – Europe’s Information society ( thematic portal) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/information_society/eeurope/2005/all_about/elearning/index_en.htm#European%20Targets%20and%20Initiatives.
  8. Закон України «Про Національну програму інформатизації» [Електронний ресурс]: (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, №27–28, т. 181) (Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2684-III ( 2684-14 ) від 13.09.2001, ВВР, 2002, №1, т. 3 ). – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=74%2F98-%E2%F0.
  9. Інститут технології (Канада) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nait.ca/default.htm.
  10. Іспанська освітня мережа EducaRed. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.educared.net/. – Заголовок з екрану.
  11. Концепція модернізації російської освіти на період до 2010 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.74213sv.edusite.ru/p22aa1.html . – Заголовок з екрану.
  12. Міжнародне Суспільство для Технології в Освіті ISTE (The International Society for Technology in Education) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.iste.org/.
  13. Міжнародна мережа з інформації в науці та освіти технологій INISTE International Network for Information in Science and Technology Education [Електронний ресурс]: Портал ЮНЕСКО. – Режим доступу: http://portal.unesco.org/education/en/ev.php.
  14. Національна доктрина розвитку освіти [Електронний ресурс]: Сайт Міністерства освіти і науки України. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/laws/Ukaz_Pr_347.doc.
  15. Національний центр статистичних даних з освіти США (National Center for Education statistics) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nces.ed.gov/fastfacts/display.asp?id=46.
  16. Незалежна енциклопедія Вікіпедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Blended_learning.
  17. Окінавська Хартія глобального інформаційного суспільства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: [http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=998_163].
  18. Портал Європейського Союзу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://europa.eu/rapid/pressReleasesAction.do?reference=IP/05/643&format=HTML&aged=1&language=EN&guiLanguage=en].
  19. Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні (затверджено Наказом МОН від 20.12.2000)
  20. Положення про дистанційне навчання (затверджено Наказом МОН України від 21.01.2004 № 40)
  21. Концепція впровадження медіа-освіти в Україні. Схвалено постановою Президента Національної академії педагогічних наук України 20 травня 2010 року, протокол № 1-7/6-150
  22. Малицька І.Д. Освітні мережі як сучасні інформаційно-комунікаційні технології в системах освіти зарубіжних країн. http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ITZN/em8/content/08midcfo.htm