Методичні рекомендації

Тема уроку: „Розв’язання показникових нерівностей, обчислення похідної функції в точці з використанням програми GRAN 1W

Автори:

Викладач інформатики Дніпропетровського центру професійної освіти Мельникова Галина Іллівна, вища категорія, старший викладач
Викладач математики Дніпропетровського центру професійної освіти Горпинич Наталія Володимирівна, 
I категорія

Мета уроку:

  • навчальна:  повторити методи розв’язування показникових нерівностей, алгоритм знаходження похідної функції в точці, ліквідувати прогалини в знаннях і уміннях розв’язувати показникові нерівності; познайомити учнів зі способом використання комп’ютера для розв’язування математичних задач, зокрема, навчити прийомам роботи з програмою GRAN 1W для графічного аналізу функцій, навчити їх графічно за допомогою комп’ютера розв’язувати показникові нерівності та знаходити похідну функції в точці;
  • розвивальна: розвивати активну самостійну діяльність, увагу, пам’ять та логічне мислення; розвивати здібність аналізувати, моделювати ситуації, створити умови для розвитку в учнів вміння здійснювати самоконтроль, формувати інтерес до предметів;
  • виховна:  виховувати працелюбність, допитливість, творчу активність, впевненість у власних силах і акуратність в роботі, сприяти розширенню інформаційного кругозору, формувати навички самостійного виконання практичної роботи.

Обладнання уроку: комп’ютерний клас, оснащений сучасною комп’ютерною технікою і ліцензованим програмним забезпеченням: встановлена ОС Windows  XP і  пакет  Microsoft Office, програма GRAN 1W.

Міжпредметні зв’язки: математика, інформатика.

Тип уроку: урок закріплення знань та формування умінь і навичок.

Методи навчання: бесіда, самостійна робота учнів з комп’ютером, самооцінювання учнів.

Методичне забезпечення, література:

  • опорний конспект;
  • Алгебра і початки аналізу: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закладів / М. І. Шкіль,
  • З.І. Слєпкань, О. С. Дубинчук. – К.: Зодіак – ЕКО, 2002. – 272 с.; 3) Алгебра і початки аналізу: Підруч. для 11 кл. загальноосвіт. навч. закладів / М. І. Шкіль,
  • З.І. Слєпкань, О. С. Дубинчук. – К.: Зодіак – ЕКО, 2006. – 384 с.; 4) карточки з завданнями; 5) програмне забезпечення – ОС Windows  XP і  пакет  Microsoft Office, програма GRAN 1W.
  • „Якщо ви бажаєте навчитися плавати, то сміливо заходьте в воду, а якщо ви бажаєте навчитися розв’язувати задачі, то розв’язуйте їх”.(Д. Пойа)
  • „Якщо ви молоді, але поряд з комп’ютером вам незатишно, то ви ризикуєте опинитися на узбіччі життя”.    (Б. Гейтс)

Хід уроку

  1. Привітання, рапорт чергового про наявність учнів на уроці, перевірка готовності учнів до уроку.
  2. Інструктаж з техніки безпеки.
  3. Повідомлення теми та мети уроку.
  4. Актуалізація опорних знань учнів.

Викладач працює, переглядаючи з учнями презентацію.

Завантажити урок

Автори:

  • Шемет Раїса Миколаївна
  • Викладач екології Марганецького  професійного  ліцею
  • Скатова Наталя Олександрівна

Викладач української літератури Марганецького професійного ліцею

Тема: Від екології природи до екології душі.

Мета: Розкрити суть поняття «забруднення»; поширити знання учнів про основні антропогенні джерела забруднення навколишнього середовища; розглянути види забруднень та їх вплив на компоненти природи, живі організми, ознайомити учнів з деякими творами сучасних українських письменників, де порушуються проблеми екології (природи і душі людської); удосконалювати вміння встановлювати взаємозв’язки, формувати вміння і навички роботи з таблицями, схемами; формувати розуміння того, що людина – частина природи, виховувати в учнів небайдуже ставлення до рідної землі, до природи, до духовності.

Тип уроку: бінарний урок (екологія, українська література) вивчення нового матеріалу з елементами впровадження проектної технології.

Методи навчання: інтерактивні, пояснювально-ілюстративні (бесіда, розповідь, виразне читання віршів); репродуктивні, частково пошукові.

Міжпрежметні зв’язки: біологія, хімія, образотворче мистецтво, художня культура, інформаційні технології.

Завантажити урок

Автори:

  • Філіпенко Тетяна Вікторівна – майстер в/н
  • Головченко Світлана Василівна – викладач матеріалознавства
  • Гришаєва Олена Вікторівна – викладач хімії, географії

Тема програми: “Виготовлення виробів одягу”.

Тема уроку: “Виготовлення жіночого жакету. Підготовка деталей крою до пошиву. Дублювання деталей крою”.

Мета уроку:

  1. Формування професійних знань, умінь, навичок по підготовці та дублюванню деталей крою.
  2. Розвивати: пізнавальну активність та самостійність, увагу, спостережливість, звички планувати та контролювати свою працю.
  3. Виховувати повагу до праці, обраної професії, дисципліну, сумлінність, відповідальність.

Тип уроку: інтегрований  урок по формуванню умінь та навичок при оволодінні професією, спеціальністю.

Прийоми організації навчально-пізнавальної діяльності:

  • Розповідь – пояснення майстром виробничого навчання,  викладачами матеріалознавства хімії, географії.
  • Демонстрація натуральних об’ємних зразків.
  • Усне опитування по карткам – завданням, за інтерактивною    технікою “по ланцюжку”.
  • Письмові картки – завдання.
  • Показ виконання трудових прийомів.
  • Самостійне виконання учнями денного завдання.

Дидактичне забезпечення:

  1. Інструкційно – технологічна послідовність дублюваня деталей крою.
  2. Картка – дефектів.
  3. Картка – завдання.
  4. Картка контролю.
  5. Плакат за темою уроку: початкова обробка пілочок.

МТЗ уроку:

  1. Інструменти особистого користування.
  2. Устаткування майстерні: швейні машини 1022 – М кл,97-А кл.,  праски УП-3, спецколодки, спецприладдя.

Міжпредметні звязки:

  1. Технологія Є.Я. Борецька (стор. 32-34), І.Н. Литвинова (стор. 51-53)
  2. Матеріалознавство стор. 42-45.
  3. Обладнання  В.О. Кучер (стор. 10-11)
  4. Хімія Н.М. Буринська (стор 127-129)
  5. Географія Підручник(стор. 64-66)

Завантажити урок

Автори:

  • Викладач математики Ордена «Знак Пошани» Вищого професійного училища №75 Мицик Аліна Ігорівна
  • Викладач астрономії Ордена «Знак Пошани» Вищого професійного училища №75 Мамєдова Юлія Аслан кизи

Тема: Куля і сфера.

Мета:

  • Навчальна: продовжити  формувати в учнів поняття про тіла обертання (кулю, сферу), уміння здійснювати розрахунки в фізичних та геометричних задачах; систематизувати знання учнів з геометрії та астрономії;
  • Виховна: виховувати вміння аргументувати свою відповідь, аналізувати ситуацію, спостережливість; виховувати самостійність, ініціативність, відповідальність;
  • Розвиваюча: розвивати організаторські та комунікативні здібності, творчу уяву та мислення.

Обладнання:

  • «Математика 11 клас» підручник для загальноосвітніх навчальних закладів: рівень стандарту /Г.П.Бевз, В.Г.Бевз. – К.: Генеза, 2011 рік;
  • «Астрономія: 11 клас» підручник для загальноосвітніх навчальних закладів: рівень стандарту, академічний рівень / М.П. Пришляк, Я.С. Яцківа. -  Х.: 2011 рік;   
  • роздатковий  матеріал, кубик, мультимедійний проектор та екран для  перегляду презентацій.

Тип уроку: урок застосування  здобутих знань, вмінь та навичок.

Метод навчання: практичний, творчий.

Форми роботи: колективна, групова.

Завантажити документ

Скільки справжніх етнографічних чудес світу створив талановитий український народ! Серед них - творчі знахідки Дніпропетровщини займають чільне місце: неповторна петриківка, вишукана мережка і – лялька-мотанка. Ганчір'яна лялька, чиї корені проростають саме з Середнього Придніпров'я, набула свого самобутнього вигляду тут, серед краси Придніпровщини. Завдяки сучасним майстриням вона повертається в рідні краї. В Орджонікідзе вже створено свою школу лялькарства, з доброти та щирості душі відроджено стародавній промисел.

Їй майже п'ять тисяч років, а вона залишається улюбленкою світу - проста дитяча іграшка, лялька, що полонила Всесвіт своєю головною силою, силою любові. Це дивовижне створіння людства пережило свого майстра, перетворившись на явище, котре, видозмінюючись зовні, не втрачає рис праматері. Вона з першого погляду закохує у себе, навчаючи відданості  й доброті, бо вона - лялька, з якої починається кожна нова історія. Її обличчя копіює сучасниць, а вони, виявляється, бажають іншого: відчуття назавжди втраченого, за яким ідуть на майстер-класи, щоб повернути свою ляльку. Спостереження за народженням нових шедеврів майстринь Будинку творчості – то завжди яскраві враження. Але цього разу вони перевершили себе, зану­ривши у світ фантазії дорослих та створивши колективне дітище - вернісаж ляльок-мотанок, викладачі до останнього не були певні, що на ідею майстер-класу з учителем праці середньої загальноосвітньої школи № 2, відомою умілицею Таїсією Череп, відгукнуться матусі учнів школи раннього розвитку дитини, знайдуть вільну годину у своєму робочому графіку, і – помилилися. Не лише мами, а й бабусі, у тому числі й :хлопчиків, озброївшись ножицями і тканинами, прийшли навчатись ляльковій справі. Причому - справі, нanравленій на відродження давно забутих традицій народної творчості, коли з побутових жіночих знахідок вийшли неперевершені взірці української фольклорної іграшки. Осягнути те можна, лише особисто спогляда­ючи за процесом, коли з-під рук вимальовується щось дивовижне, не схоже ні нащо інше, індивідуальне й неперевершене.

Декілька обертів тканиною, непарних вузликів яскравих ниток, і з жіночого серця народжується лялька. Учасниці уроку й самі не очікували, що результатом особистого експерименту стане щире зацікавлення і безмежне захоплення роботою. То був уже не майстер-клас - творча майстерня, де ідеї, випереджаючи набуті навички довершували «шедеври». Викладач розкривала  таємниці стародавньої техніки, паралельно розповідаючи історію відомої і разом з тим до кінця незнаної іграшки.

 Як виявилось, найстарші учасниці майстер-класу познайомилися з нею ще в дитинстві, тож могли доповнити особистими          знаннями. Клаптик за клаптиком намотувалась лялька, і плелася аудиторією розповідь про секрети дивовижної іграшки.

Прихильники містичного й потойбічного стверджують,  що витоки ляльки-мотанки – у язичництві, наділяючи її космогонічним значенням, у кожному вигині й рисочці вбачають магічний знак. Матерям, які мають маленьких донечок, до душі інша версія: фольклорно-казкова. Вони пере­конані, що іграшка народилася з народної любові до дітей, бажання принести їм радість і необхідності відволікти, доки мама займається господарськими справами. Її виготовляли з різноманітних клаптів матерії, вкладаючи у сти­лізовану голову жований хліб. Такою була первинна соска для немовляти, винахід жіноцтва, яка, до того ж, виконувала подвійну функцію: заспокійливу і гральну. Можливо, в цьому криється головна таємниця мотанок, питання якому не можуть дати однозначної відповіді: чому вузликова іграшка не має обличчя.

Стародавні майстрині оздоблювали його хрест-навхрест яскравими стрічками - символ веселки, щастя й радості. І все ж мотанка несе певну. інформацію – автентичну, її  наділено  національним духом, напов­нено обрядовими звичаями. Незважаючи на те, що лялька зустрічається в історії всіх на­родів світу, найбільшого поши­рення вона набула у слов'ян.

На Україні ганчір'яні ляльки було доведено до вершини майстерності у Середньому Приднinров'ї. Ми можемо пишатися тим, що саме наші пращури, жителі Дніпропетровщини, Нікопольщини створили етнографічне диво, яке й сьогодні є одним з фольклорних символів  країни.

Примітивних лялечок жінки перетворили на шедеври, котрі продовжують дивувати науковців витонченою красою. Мотанка стала чимось більшим, ніж просто іграшка, вона стала прикрасою українського дому. З нею наречених споряджали з батьків­ського дому, вкладаючи в скриню з приданим, вона ставала першою господинею колиски, надією породіллі, котра очікувала донечку. На Різдво її наповнювали пшеницею, а на святі збору врожаю плели зі жмутка колосся. Мотанка, виготовлена з дорогих тканин, оздоблена стрічками, мереживом, намистом та національною вишивкою, ставала найкращим подарунком.

Дивом вцілілі взірці народної творчості сьогодні є предметом гордості етнографічних музеїв, приватних колекціонерів, ляльки несуть приховану інформацію про національний костюм, звичаї й традиції. Маленька мотанка, виконана примітивним методом, без голки й ножиць, надихнула сучасниць на створення неперевершених авторських колекцій, дала народження народним художницям, які стверджують, що саме первинна лялька врятувала їх від убивчого впливу сучасного світу.

Спокушені прогресом, ми, зви­чайно ж, усе знаємо і про зняття стресу улюбленою справою, і про сучасний психологічний напрямок - арт-терапію: лікування творчістю. Але чи віримо тому - навряд чи, частіше вимикаємо канал, де пропонують щось подібне, або перегортаємо сторінку  жіночого журналу. Надто нав'язливими є інколи пропозиції врятувати душу. Спрацьовує інше: прагнення порадувати дітей, рідних, подарувавши частку себе.

Саме тому саморобна лялька так привертає увагу, бо в ній є добра душа - те, чого так не вистачає сучасному іграшковому світу. Нехай недосконала, але вона торкнеться дитячого серця, бо її зробила мама.

Під час майстер-класу, самі того не помічаючи, жінки говорили саме про це, їхні обличчя випромінювали радість і спокій, ніби кожна після тяжкого трудового дня повернулась у свій звичний стан. Таїсія Череп тому не дивувалась  адже лялька - то щастя. Це ж повторювала і 28-річна Тетяна Вельдиманова, яка разом з дворічною донечкою ство­рила не першу, але нову мотанку. Вона не приховувала, що вже цікавилася цією темою, і навіть за стародавньою традицією перед народженням Марійки поклала в колиску ганчір'яну ляльку. А коли дізналася, що Будинок творчості пропонує навчальний урок, зраділа можливості дізнатися щось нове, тенденціі до відродження національних традицій.

Для 34-річноі Надіі Дужки та 30-річної Ірини Пентій майстер-клас став справжнім одкровенням, твердженням, що жіночі руки зберігають прадавню пам'ять, здатні відтворити забуті навички. Кожна отримала справжню насолоду від таких простих речей, які надихають на нові пошуки. 51-річна бабуся двох хлопчиків Катерина Науменко незважаючи  на поважний вік із задоволенням оnановувала секрети лялькарства. Їй це виявилося цікавим настільки, що продовжила б навчатись і далі, щоб поділитися технікою з вчителями онуків, пропагувати істинно своє дітям.

Кожна з одинадцяти жінок запевняла, що вже ввечері разом з власною дитиною неодмінно зробить мотанку, навчить малюка дослухатись до себе, яскравих творчих потягів. За словами адміністрації Будинку, саме таку мету ставили перед собою організатори: дати зрозуміти, що спільна творчість виховує й зближує рідних людей. А ще - викликає повагу. Господарі мотанок вихованці шко­ли раннього розвитку, беручи в руки несподіваний подарунок, із захопленням промовляли: «Ти це зробила caмa!» то було найвищою оцінкою.

Наша мотанка теж припала до душі. Вона noтіснилa улюбленок моєї п'ятирічної доньки (автор статті Оксана Сізова)  Барбі й Вінкс, які на тлі ганчір'яної капустки виглядали заморськими гостями. Мотанка стала центром уваги, й не дивно, адже історія - повторюється. 

15 лютого  в нашому навчальному закладі : ПТУ № 79 було проведено єдиний урок мужності на тему :

«Час і досі не загоїв рану –    цей одвічний біль Афганістану…».

В цьому заході брав  участь весь наш колектив. Було запрошено воїна – інтернаціоналіста, колишнього випускника та працівника нашого училища - Харенко Олексія Івановича, який поділився спогадами,  які досі не згасли ні в думках ні в серці.

Учні та весь колектив, затамувавши подих, дивилися фільм про Афганістан, про нелегкі випробовування, які довелося здолати нашим воїнам. Особисті спогади Олексія Івановича відблиснули не в одних очах сльозою…

З вдячністю та пошаною учні ПТУ № 79 привітали Олексія Івановича з 24 річницею цього сумного і водночас радісного свята.

«Час і досі не загоїв рану –    цей одвічний біль Афганістану…».

Не одним сивим пасмом закосичена ця дата — 15 лютого, день, коли нарештi в далекому 1989 рроці  закiнчилась для народів колишнього СРСР десятирiчна кривавиця трагiчної вiйни в Афганiстанi. Посивiли до строку юнi нареченi i молоді дружини, чекання вибiлило скронi батькiв i коси матерiв. І, здається, навiки крейдяний пил і пiсок осiли в молодих чубах воїнів - iнтернацiоналістiв.

Очi туманить ядуча сльоза,
Руки скувала утома,
Палить їй душу афганська гроза —
Син не вернувся додому.
В неї вiн був ясночолий, як свiт,
Сонячно так усмiхався,
Ще й двадцяти не було йому лiт,
Юним навiк і зостався.

Ясеночки! Синочки! Сини!
Колосочки вкраїнського поля,
Скільки ж вас не вернулись з вiйни?
Скiльки гибiє ще у неволi?
…Роки летiтимуть, мов журавлi,
Та не полегшає втрата,
Доки ходитиме по землi
Мати солдата.
Час i досi не загоїв рану — цей одвiчний бiль Афганiстану.

 Пам’ять! Гірка пам’ять війни! Вона нiколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву. Пам’ять! Що ти залишила? Похоронки? Сльози матерiв? Наречених, що недолюбили своїх хлопцiв? Поминальний дзвін та тепло свiчки? Про що ти задумався, ветеране? Якi сторінки твого життя гортає пам’ять, від чого стiкає кров’ю твоє наболiле серце?

Не йдуть з пам’ятi скалiчені душi людей, не залишають серце полеглi побратими. I гортає пам’ять свої жалобнi сторiнки. Вшановує держава твої подвиги, вiддаючи належне твоєму героїзму. Так чому ж бiль на твоєму обличчi, біль у твоєму серцi?

Чимало лiт минуло вiдтодi, як вивели з Афганiстану радянські війська, але рани цiєї війни кровоточать i досi. Не можуть матерi забути загиблих та покалiчених синiв, а дружини та дiти своїх чоловiкiв i батькiв. Ми маємо знати про страшнi подiї безглуздої афганської вiйни i пам’ятати, що і серед нас живуть люди, якi в 20-30 рокiв стали свiдками й учасниками воєнних подiй. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.

Посивiли завчасно хлопцi-афганцi ще й донинi йдуть у тривожних снах у бiй, затуляючи вiд куль одне одного. Їм досi важко повертатися до цих чорних сторiнок у їхньому життi, та ще важче вирвати їх, знищити й забути.

Афганiстан був i залишається незаживаючою раною.

У виконаннi iнтернацiонального обов’язку в Афганiстанi брили участь 6276 воїнів Днiпропетровщини, 268 з них привезли в домовинах, 9 пропало безвiсті, 458 поранено.

«Війна… чужа, неждана, непотрібна
Геройство. Біль. Дочасна сивина.
Прокляття чаша випита до дна.

Пам’ятаймо, друзі, цих людей довіку,
Тих, хто повернувся і поліг в боях.
І вклонімось низько до землі їм,
Квітами устелим їх тернистий шляхАфганістан…
Ти в наших думках, як птиця в польоті.
Ти в наших серцях, затихлих в скорботі»

 

Воїнами – інтернаціоналістами стали і випускники Професійно – технічного училища № 79 : Халус Володимир та Сердюк Євген, які з гідністю пройшли свій бойовий шлях та пронесли через ці страшні роки любов до життя та мрії на майбутнє.

Особливу пошану та вдячність висловлюємо нашому дорогому гостеві,випускнику та працівнику нашого училища :

воїну – інтернаціоналісту  Харенко Олексію Івановичу.

Який в складі обмеженого контингенту радянських військ виконував інтернаціональний обов’язок у Афганістані та був бійцем повітряно – десантних військ.

Олексій Іванович проходив військову службу з 25 квітня 1985 року по 20 листопада 1987 року. Початкове навчання проходив у місті Чирчик, Ташкенської області. Але на 2,5 роки його домівкою стало містечко Шахджой, в якому знаходився 186 окремий батальйон спеціального призначення.

Олексій Іванович має 6 нагород :

  •  ОРДЕН ЧЕРВОНОЇ ЗІРКИ;
  •  МЕДАЛЬ « ЗАХИСНИКУ ВІТЧИЗНИ»;
  • МЕДАЛЬ « ВОЇНУ ИНТЕРНАЦІОНАЛІСТУ ВІД ВДЯЧНОГО АФГАНСЬКОГО НАРОДУ»;
  • МЕДАЛЬ УЧАСНИКУ БОЙОВИХ ДІЙ;
  • ЮВІЛЕЙНУ МЕДАЛЬ « 70 РОКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ СРСР »;
  • МЕДАЛЬ ВОЇНУ ІНТЕРНАЦІОНАЛІСТУ;

та нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради СРСР . Має на  своєму  послуговому  рахунку -  33 бойових виходи, 3 стрибки з парашутом, за що  відзначений значками парашутиста.

30 листопада 1987 року – це особиста дата закінчення війни Олексія Харенка, дата коли він ступив на поріг рідної домівки та життя почало новий мирний, життєвий відлік.

НИЗЬКИЙ УКЛІН ВАМ, ЗА ПЕРЕЖИТЕ ТА НЕВТРАЧЕНУ ВІРУ У ЖИТТЯ ТА ДОБРО, ДОРОГИЙ ОЛЕКСІЙ ІВАНОВИЧ!

Афганістан - ти край війни і крові, тих молодих завзятих юнаків, в котрих у грудях полум’я любові, горить допоки дух їх не дотлів. Афганістан – проклятий ти батьками, всіх тих синів, котрих ти вербував. Бо їх серця скривавлені ножами, у кожну мить, як воїн помирав. За що ж боролись, що там здобували? Добробут, волю, Боже, це ж вуаль? Прокляті битви, що життя ламали, несли в собі лиш сльози і печаль. Афганські гори, кров’ю, ви, омиті, тих юних тіл, що гинули в бою. І, ви пекельні, горем оповиті, а мертвим душам місце у раю. Ви відчували запах смерті в битві, і кожен спраглий подих до життя, жага і віра, сплетені в молитві, думки юнців, їх щире каяття. Афганістан – твоя війна це сльози, братів, сестер і ледь живих батьків, жахлива спека і страшні морози, навіки в пам’яті відважних юнаків. Пройшли роки, війну ж ту не забути, бо кожен воїн, що вернувсь живим згадає тих кого не повернути бо й вірний друг там згинув молодим.

Навчально-методичний відділ виховних технологій пропонує наступне:

  1. Тематичні заходи, спрямовані на формування стійкості й мужності, відваги у підростаючого покоління з використанням документів, листів, звукозаписів, хронологічних, публіцистичних,  художніх творів:
    • тематичні уроки мужності, вечори-спогади, зустрічі з учасниками Великої Вітчизняної війни, аудіо запис Левітана про звільнення м. Дніпропетровськ «Дніпропетровська операція»;
    • усні журнали, лекції, круглі столи на орієнтовні теми: «Пам’ятати. Відродити. Зберегти», «Маршрутами синього Дніпра»;
    • семінари, конференції, бібліотечні виставки, експозиції, конкурси малюнків і стіннівок, фотовітрини «Битва з Дніпро»;
    • обговорення художніх творів, читацькі конференції: «Дніпро – річка героїв», «Сектор обстрілу – «Аїст», буклету Діорама «Битва за Дніпро», автор тексту В.С. Прокудо.
  2. Перегляд художніх кінофільмів, години спілкування, екскурсії до Історичного музею імені Яворницького, діорами «Битва за Дніпро», меморіалу с Військове (Військово - Вовницький плацдарм), Аули …, монумента «Слава»;
    • медіа-презентація класних колективів «Бої в районі південної окраїни Військового»;
    • екскурсії до шкільних музеїв, кімнат Бойової слави.
  3. Організувати історико-краєзнавчу та пошукову роботу з метою героїко-патріотичного виховання учнівської молоді, усвідомлення трагічних подій на Дніпрі для українського народу.
    • акція «Ветеран поруч», «Обеліск»;
    • покладання квітів воїнам на місці форсування Дніпра.

Джерела

  1. Книга «Днепр – река героев»: - Узд. 2-е, доп. – Киев: Издательство политической літератур Україн  ,1988
  2. Николай Шефов, Russian fights, Изд. «Библ. военной истории», М., 2002
  3. История Великой Отечественной войны, 19411945. М.,1963.
  4. Джон Эриксон, Barbarossa: The Axis and the Allies, Edinburgh University Press, 1994
  5. Маршал Иван Конев, Заметки командующего фронтом' М., Наука, 1972.
  6. Эрих фон Манштейн, Утерянные победы. М., 1957.
  7. «Г. К. Жуков в битве за Днепр и правобережную Украину», В.Афанасьев — статья из журнала «Обозреватель», № 1 за 2010 год.
  8. Советская военная экциклопедия в восьми томах. Второе издание. — Москва: Военное издательство, 1990. — Том 1:"А"—"Бюлов". — Стр.404.
  9. П.П. Вершигора, В.А. Зеболов. Партизанские рейды (из истории партизанского движения в годы Великой Отечественной войны в Советском Союзе, 1941-1945 гг.). Кишинев, "Штиинца", 1962. стр.59
  10. Победная осень — voskres.ru
  11. Конев И. С. Глава вторая. Битва за Днепр // Записки командующего фронтом. — М.: Наука, 1972. — С. 50. — 368 с. — (Военные мемуары). — 50 000 экз.
  12. Советская военная экциклопедия в восьми томах. Второе издание. — Москва: Военное издательство, 1990. — Том 1:"А"—"Бюлов". — Стр.406.

Методика проведення циклу виховних заходів професійного напрямку «Mоя професія - моя гордість»

АЛЄКСЄЄНКО СВІТЛАНА ВІКТОРІВНА

з досвіду роботи класного керівника

Синельниківський професійний ліцей

Завантажити документ

Тема уроку: «Знаходження процентів від числа. Знаходження числа за його процентами. Знаходження процентного відношення двох чисел», І курс

Дядькова Людмила Михайлівна

Викладач математики Дніпропетровського навчально-виробничого центру підготовки та перепідготовки робітників машинобудівної галузі та зв’язку

Завантажити документ

Тема уроку: Біосфера. Вчення В.І.Вернандського. Ноосфера. Наслідки антропогенного впливу на природу

Венту Оксана Василівна

Викладач біології, екології Тернівського професійного гірничого ліцею

Завантажити документ