Нормативно-правова база

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, №32, ст.215 )

(Із змінами, внесеними згідно із Законами
№652-XIV ( 652-14 ) від 13.05.99, ВВР, 1999, N 26, ст.218
№860-IV ( 860-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 37, ст.300
№1158-IV ( 1158-15 ) від 11.09.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.67
№1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250)
(У тексті Закону слова "Міністерство економіки України" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики" у відповідному відмінку згідно із Законом №860-IV ( 860-15 ) від 22.05.2003)

Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засадифункціонування і розвитку системи професійно-технічної освіти,створення умов для професійної самореалізації особистості тазабезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках.

Завантажити файл Закон Укарїни про професійно-технічну освіту

З метою забезпечення дальшого розвитку професійно-технічної освіти та задоволення потреб національної економіки в кваліфікованих кадрах постановляю:

1. Кабінету Міністрів України:

1) розробити та затвердити до 1 березня 2005 року Державну програму розвитку професійно-технічної освіти на 2005 — 2010 роки, передбачивши, зокрема, заходи щодо модернізації матеріально-технічної бази професійно-технічних навчальних закладів, оновлення змісту професійно-технічної освіти, підвищення ефективності забезпечення професійно-технічних навчальних закладів педагогічними працівниками;

2) передбачати у проектах Державного бюджету України на 2005 і наступні роки бюджетні призначення на реалізацію зазначеної Програми;

3) переглянути до 1 червня 2005 року з урахуванням потреб ринку праці Тимчасовий державний перелік професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах;

4) вжити додаткових заходів щодо забезпечення розроблення та впровадження державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних професій для підготовки кваліфікованих робітників;

5) вирішити питання про збільшення з 1 січня 2005 року видатків на харчування, матеріальне забезпечення учнів професійно-технічних навчальних закладів у процесі навчання та на державну матеріальну допомогу випускникам професійно-технічних навчальних закладів дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування;

6) опрацювати питання про зарахування педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти до стажу педагогічної роботи часу попередньої професійної діяльності, пов'язаної з професійним навчанням безпосередньо на виробництві;

7) забезпечити розроблення методики розрахунку вартості підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах із розрахунку на одного учня, слухача та застосування її при визначенні обсягів фінансування професійно-технічних навчальних закладів;

8) прискорити підготовку та внесення в установленому порядку законопроекту щодо стимулювання участі, роботодавців у підготовці кадрів, матеріальній підтримці професійно-технічних навчальних закладів у реалізації освітніх проектів.

2. Заснувати, починаючи з 2005/2006 навчального року, тридцять щорічних стипендій Президента України для учасників і призерів всеукраїнських конкурсів фахової майстерності серед учнів професійно-технічних навчальних закладів та двадцять щорічних грантів Президента України для випускників професійно-технічних навчальних закладів у розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінету Міністрів України подати у двомісячний строк проекти положень про порядок призначення зазначених стипендій і грантів та передбачати, починаючи з 2006 року, у проектах Державного бюджету України видатки на їх виплату.

3. Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям здійснити заходи щодо:

створення навчально-практичних центрів із впровадження інноваційних технологій на базі професійно-технічних, вищих навчальних закладів, підприємств;

забезпечення проведення щорічного моніторингу стану справ на загальнодержавному та регіональних ринках праці з метою визначення потреби в підготовці кваліфікованих кадрів;

розроблення і реалізації довгострокових програм підготовки кваліфікованих кадрів для задоволення потреб регіональних ринків праці.

Президент України Л.КУЧМА
м. Київ
18 вересня 2004 року
№ 1102/2004

 

1. Проблеми, на розв’язання яких спрямована концепція

Протягом останніх років потенціал кваліфікованих робітників в Україні значно знизився у порівнянні з розвинутими країнами. Це зумовлено падінням престижу робітничих професій, неефективним інформуванням населення щодо попиту на професії, недостатньою участю суб’єктів господарювання у розв’язанні проблем професійної освіти і навчання. Як наслідок, суб’єктів господарювання не задовольняє якість підготовки робітничих кадрів, що пов’язано із застарілою матеріально-технічною базою, недосконалістю кваліфікаційних характеристик на професії та види робіт, державних стандартів професійно-технічної освіти, недостатнім рівнем підготовки педагогічних працівників.

Подальший розвиток професійно – технічної освіти України неможливий без досягнення європейського рівня освітніх стандартів з урахуванням національних особливостей, що обумовлює необхідність модернізації, розширення функцій професійно-технічної освіти, її трансформації в професійну освіту і навчання.

Назріла необхідність якісних змін у взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо питань функціонування і розвитку професійної освіти і навчання. Потребує реформування система управління професійною освітою і навчанням.

Нагальним є вирішення проблеми щодо підвищення ефективності діяльності професійно-технічних навчальних закладів, які не задовільняють реальних потреб ринку праці. У результаті значна частина державного бюджету використовується на навчання неконкурентних на ринку праці робітників і не сприяє їх продуктивній зайнятості.

Не сприяють оперативному і гнучкому реагуванню на попит у робітниках діючі умови і процедура ліцензування освітньої діяльності професійно-технічних навчальних закладів, підприємств, організацій і установ, що здійснюють підготовку робітничих кадрів на виробництві.

Назріла необхідність автономності професійно-технічних навчальних закладів, в першу чергу, їх економічної самостійності, ефективного залучення інвестицій у розвиток системи професійної освіти і навчання, введення стимулів як для суб’єктів господарювання, так і для педагогічних працівників.

Недосконалість законодавчих та інших нормативно-правових актів, якими регулюються питання сфери професійної освіти, неврахування ними змін, що відбуваються в економіці і суспільному житті країни, фінансування за залишковим принципом, є стримуючими факторами розв’язання наявних проблем та формування єдиної концептуально узгодженої та науково – обґрунтованої державної політики щодо розвитку системи професійної освіти і навчання впродовж життя.

Категоріально-понятійний апарат професійної освіти і навчання.

Професійна освіта і навчання – процес надання та удосконалення професійних знань, вмінь, навичок робітників, необхідність для забезпечення їх продуктивної зайнятості.

Навчання впродовж життя – будь-яке навчання, що здійснюється на постійній основі з метою удосконалення знань, вмінь, навичок, необхідних для трудової діяльності або виконання робіт поза її межами.

Випереджувальний розвиток професійної освіти і навчання – це забезпечення синергетичного ефекту його прискореного розвитку на основі взаємодії із соціальними партнерами в умовах формування нової якості економіки.

Відкрита система професійної освіти і навчання – передбачає органічне включення її в ринкові відносини з визначенням пріоритетів замовника робітничих кадрів.

Професійна мобільність – готовність і здібність особи до швидкої зміни професій, робочих місць, виконуваних завдань, прискореної адаптації до нових соціально-економічних завдань.

Неформальна освіта і навчання – будь-яка організована освітня діяльність поза рамками формальної системи освіти, що забезпечує певні види навчання.

Доступність – процес, в ході якого особа починає навчання на основі визнаних наявних знань, вмінь, навичок.

Дескриптор – опис результатів навчання, що виявляються оцінюванням досягнень його завдань, тобто опис дипломів, об´єднаних загальними характеристиками і рівнями.

Залікова одниця – чітко визначена частина кваліфікації, яка накопичується для для досягнення повної кваліфікації.

Визнання кваліфікацій – процес надання кваліфікаціям офіційного статусу.

Децентралізація – делегування повноважень щодо управління і законодавчої ініціативи у сфері професійної освіти і навчання органами виконавчої влади на регіональному рівні.

Соціальне партнерство – це взаємозв´язок між державою, організаціями роботодавців і професійними об´єднаннями громадян.

Професійний стандарт (ПС) - це мінімально необхідні вимоги до професійного рівня робітників із врахуванням продуктивності і якості виконуючих робіт в конкретній галузі економіки. Вони містять в собі разом з іншими даними найменування посад і відповідні їм кваліфікаційні і освітні рівні, перелік конкретних посадових обов’язків (що розглядаються з точки зору знань, вмінь та навиків), виконання яких дозволить робітнику реалізувати трудові функції в межах його компетенції. ПС направлені на забезпечення професіоналізму особистості.

Професіоналізм – інтегральна якість (новоутворення) суб’єкта праці, яка характеризує продуктивне виконання професійних задач, обумовлена творчою самодіяльністю і високим рівнем професійної само актуалізації.

Галузь - сукупність видів професійної діяльності, об’єднаних економічними функціями, продуктом, послугами або технологіями.

Кваліфікація - відповідно підтверджена сукупність індивідуальних здібностей, професійних умінь і знань, необхідних для виконання завдань на конкретному робочому місці; рівень навченості, підготовленості до компетентного виконання певного виду діяльності за одержаною спеціальністю. Ключова складова стандарту професійної освіти.

Компетенція – підтверджена здатність використовувати знання, уміння особистості, соціальні та/або особистісного розвитку. В Європейській структурі кваліфікації компетенція характеризується поняттями відповідності та автономії.

Навчальний план - документ, який визначає перелік навчальних предметів і послідовність їх вивчення в конкретному навчальному закладі; тижневу і річну кількість годин на засвоєння кожного з них за роками навчання; структуру навчального року.

Оцінювання – комплекс-методів та процесів, що використовують для визначення рівня досягнень (знань, навичок та компетенцій) особистості, із наступним присвоєнням кваліфікації відповідного рівня (надання сертифікату).

Професія – рід занять, трудової діяльності, що потребує наявності певних знань, навичок і вмінь.

Результати навчання – сукупність знань, умінь і навичок, наявність яких після закінчення навчання дає змогу особі виконувати певну роботу, виявляючи свою компетентність.

Рівні кваліфікації – визначають вимоги до компетенції працівника під час виконання посадовиї обов´язків з урахуванням їх складності, нестандартності й рівня відповідальності.

Сертифікат кваліфікації – офіційний документ, виданий уповноваженим органом, що засвідчує певний рівень кваліфікації особи після відповідної процедури оцінювання.

Сертифікація (знань, навичок та компетенцій) – процес формального визнання знань, навичок, компетенцій, одержаних особою після стандартної процедури оцінювання. Відповідні сертифікати або дипломи видаються акредитованим орагом.

Стандарт професійної освіти (СПО) – необхідний обсяг знань, що відповідає вимогам професійного стандарту. Розробляються та описуються системою освіти. СПО складається із національного загальнодержавного та регіонального компонентів. Національний компонент визначає загальні вимоги до фахівця, навчальний заклад сам розробляє навчальні програми і має право додавати до національного стандарту додаткові предмети залежно від місцевої ситуації на ринку праці, традицій навчального закладу, його зв´язків із зовнішнім середовищем/соціальними партнерами.

Формальна освіта і навчання – інституалізована, побудована за віковою ознакою та ієрархічно структурована освітня система, що охоплює всі ступені від початкової школи до випускного курсу університету.

Компетенція професійна – загальна здатність особистості мобілізувати в професійній діяльності свої знання, вміння, а також загальні способи виконання дій.

Компетенції – інтегрована єдність знань, здібностей та установок, що дозволяють людині виконувати трудову діяльність в сучасному трудовому середовищі.

Комепетентність – самостійність, зданість приймати відповідальні рішення, творчий підхід до справи, вміння постійно вчитися, комунікабельність, здатність до співробітництва, соціальна і професійна відповідальність.

2. Мета концепції

Метою концепції є створення сприятливих умов для:

  • задоволення потреб особистості, суспільства і держави в освітніх послугах у сфері професійної освіти і навчання з урахуванням тенденцій формування вітчизняного ринку праці та світового досвіду; забезпечення рівного доступу до якісної професійної освіти і навчання впродовж життя, що сприятиме соціально – економічному зростанню країни та її безпеці;
  • випереджувального розвитку системи професійної освіти і навчання, її ресурсного забезпечення.

3. Шляхи розв’язання проблем

Розв’язання проблем щодо забезпечення випереджувального розвитку професійної освіти і навчання, її ресурсного забезпечення, спрямованих на максимальне задоволення освітніх потреб особистості, відповідності рівня і якості кваліфікації, компетентності робітників вимогам роботодавців, здійснюватиметься шляхом:

3.1. Удосконалення законодавства:

3.1.1. приведення законодавчих, нормативно-правових актів у сфері професійно-технічної освіти у відповідність до завдань її розвитку шляхом внесення змін до Закону України «Про професійну освіту і навчання»;

3.2. Підвищення ефективності управління:

3.2.1. створення окремого центрального органу виконавчої влади у сфері професійної освіти і навчання, що передбачено Законом України «Про професійно-технічну освіту», та удосконалення структури відповідних регіональних підрозділів з питань управління процесами розвитку цієї системи;

3.2.2. поступове здійснення децентралізації управління професійною освітою і навчанням, впровадження нової моделі державно-громадського управління з метою підвищення ролі і відповідальності соціальних партнерів, суб'єктів господарювання та місцевих органів виконавчої влади за відповідність обсягів, напрямів і якості підготовки кваліфікованих робітників вимогам економіки регіонів;

3.2.3. забезпечення якісних змін у взаємодіях центру і регіонів з питань функціонування і розвитку системи професійної освіти і навчання шляхом перерозподілу повноважень і функцій;

3.2.4. запровадження національного та регіональних Центрів якості професійної освіти і навчання;

3.2.5 запровадження на національному та регіональних рівнях незалежного оцінювання якості знань, умінь і навичок випускників професійно-технічних навчальних закладів, найманих працівників, інших фізичних осіб, які виявили бажання підтвердити свою кваліфікацію, набуту у процесі практичної діяльності та неформального навчання;

3.2.6. здійснення науково-методичного супроводу процесів модернізації системи професійної освіти і навчання;

3.2.7. забезпечення психолого-педагогічного супроводу підготовки, цільового підвищення кваліфікації управлінських кадрів у сфері професійної освіти і навчання для здобуття ними нових знань і компетенцій;

3.3. Забезпечення взаємозв'язку ринку освітніх послуг і ринку праці:

3.3.1. підвищення ефективності профорієнтаційної роботи серед шкільної молоді щодо вибору майбутнього виду діяльності (професії) і тенденцій розвитку ринку праці;

3.3.2. розроблення та впровадження єдиної методології моніторингу ринку праці та формування на цій основі обсягів державного замовлення на підготовку кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах;

3.3.3. удосконалення переліку професій, за якими здійснюється навчання в професійно-технічних навчальних закладах, умов ліцензування освітньої діяльності;

3.3.4. оптимізація мережі державних професійно-технічних навчальних закладів з урахуванням регіональних потреб;

3.3.5. створення спільно з роботодавцями на базі державних професійно-технічних навчальних закладів галузевих Центрів професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації за робітничими професіями;

3.3.6. формування механізму співпраці між професійно-технічними навчальними закладами і суб'єктами господарювання в умовах регіонального фінансування, створення належних умов для адаптації та закріплення випускників професійно-технічних навчальних закладів на робочих місцях, зокрема, через спрямування на ці цілі частини коштів Державного Фонду соціального страхування на випадок безробіття;

3.4. Досягнення якості і результативності професійної освіти і навчання:

3.4.1. розроблення за участю відповідних міністерств і відомств, організації роботодавців професійних стандартів, які стануть основою для оновлення змісту професійної освіти;

3.4.2. розроблення сучасних засобів навчання, що відповідають світовому науково-технічному рівню, для забезпечення ними системи професійної освіти і навчання;

3.4.3. створення експериментальних педагогічних майданчиків за галузевим спрямуванням як модераторів інноваційної діяльності на базі професійно-технічних навчальних закладів та безпосередньо на підприємствах, поширення їх позитивних напрацювань, впровадження ефективних педагогічних технологій;

3.4.4. розроблення та впровадження дескрипторів, що базуються на результатах навчання, показників для оцінки якості професійної освіти і навчання та самооцінки професійно-технічних навчальних закладів;

3.4.5. подальше удосконалення процедур щодо забезпечення гендерної рівності і вільного доступу громадян до якісної професійної освіти і навчання, переходу на наступний професійно-кваліфікаційний рівень шляхом визнання залікових одиниць навчання;

3.4.6. радикальне оновлення матеріально-технічної бази державних професійно-технічних навчальних закладів, його інфраструктури, що є одним з головних чинників підвищення якості і ефективності підготовки кваліфікованого робітника;

3.4.7. формування позитивного іміджу професійно-технічних навчальних закладів як однієї з важливих умов забезпечення якості підготовки кваліфікованих робітників;

3.4.8. забезпечення якості та ефективності професійного навчання кадрів на виробництві, присвоєння підприємствами, організаціями і установами кваліфікаційних розрядів своїм робітникам за умов попереднього навчання;

3.4.9. створення єдиної системи статистичних показників якості професійної освіти і навчання, співставної із світовою практикою;

3.5 Підвищення соціального статусу і професіоналізму педагогічних працівників, посилення їх державної підтримки:

3.5.1. забезпечення якості підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників відповідно до оновлених структур і змісту державних стандартів професійно – технічної освіти; системного стажування на виробництві та у сфері послуг з метою вивчення сучасного обладнання, техніки та нових технологій;

3.5.2. організація навчання працівників системи професійної освіти і навчання сучасним інформаційно-комунікативним технологіям;

3.5.3. розроблення та реалізація цільової програми «Державна підтримка і стимулювання праці педагогічних працівників професійної освіти і навчання» з метою підняття престижу їх діяльності, стабілізації зайнятості;

3.6. Формування ефективних фінансово-економічних механізмів:

3.6.1. розроблення і впровадження механізму багатоканального та різнорівневого фінансування державних професійно-технічних навчальних закладів, методики розрахунку вартості підготовки кваліфікованих робітників з урахуванням складності професій, базової моделі розрахунку нормативу бюджетного фінансування на одного учня;

3.6.2. розроблення і впровадження Порядку розрахунку нормативів бюджетного фінансування державних професійно-технічних навчальних закладів в умовах передачі їх фінансування на регіональний рівень;

3.6.3. створення умов для залучення додаткових коштів у професійно-технічні навчальні заклади, введення з цією метою на законодавчому рівні відповідних пільг для суб'єктів господарювання, інших сторін;

3.6.4. послідовна реалізація принципу економічної автономії професійно-технічних навчальних закладів, забезпечення прозорості їх фінансової діяльності і підвищення відповідальності за її результатами;

3.6.5. цільове фінансування перспективних фундаментальних, прикладних досліджень і соціально-освітніх проектів;

3.7. Створення єдиного інформаційного простору:

3.7.1. інформатизація професійної освіти і навчання, задоволення інформаційно-комунікативних потреб суб’єктів освітнього процесу;

3.7.2. здійснення інформаційно-рекламної роботи щодо престижності робітничих професій виробництва та сфери послуг, їх потреби на ринку праці, можливостей системи професійної освіти і навчання;

3. 8. Поглиблення міжнародного співробітництва:

3.8.1. приєднання до міжнародних договорів, ратифікації міждержавних документів з питань професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітників з урахуванням національних інтересів;

3.8.2. вивчення і використання досвіду інших країн щодо застосування стандартів якості професійної освіти і навчання, її оцінки;

3.8.3. підготовка і реалізація спільних міжнародних проектів з питань забезпечення ефективної діяльності професійної освіти і навчання, її відповідності потребам ринку праці;

3.8.4. здійснення стажування в інших країнах учнів, слухачів, педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів, підприємств, організацій і установ.

4. Очікувані результати реалізації концепції

Реалізація Концепції забезпечить:

4.1.оновлення державної освітньої політики шляхом розроблення та введення в дію законодавчих і нормативно-правових актів у сфері професійної освіти і навчання для реалізації завдань щодо її модернізації та врегулювання проблемних питань;

4.2. формування цілісної, відкритої, гнучкої системи професійної освіти і навчання робітничих кадрів впродовж життя, орієнтованої на соціально - економічний розвиток країни;

4.3. перехід на державно-громадське управління професійною освітою і навчанням шляхом його децентралізації та залучення до участі в цих процесах соціальних партнерів, суб'єктів господарювання, інших зацікавлених сторін;

4.4. посилення орієнтації професійної освіти і навчання на регіональний ринок праці, призупинення зростання дефіциту робітничих кадрів з основних виробничих професій;

4.5. підвищення якості змісту професійної освіти і навчання, відповідність рівню сучасних вимог і міжнародної конкурентоздатності;

4.6. нормативні обсяги бюджетного фінансування державних професійно-технічних навчальних закладів відповідно до визначених потреб з регіональних бюджетів;

4.7. підвищення соціального статусу і престижності праці педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів, що сприятиме стабілізації їх зайнятості;

4.8. активне застосування інформаційно-комунікативних технологій у сфері професійної освіти і навчання;

4.9. впровадження неперервної професійної освіти і навчання;

4.10. інтеграцію національної професійної освіти і навчання у світовий освітній простір.

5. Джерела фінансування

Обсяги та джерела фінансування видатків, пов’язаних із реалізацією концепції, визначаються у плані заходів, затвердженим Кабінетом Мінстрів України.